Полюбив до кінця

Тайна вечеря – остання вечеря Христа з учнями перед Його арештом та розп’яттям. Серед чотирьох євангелістів з найбільшими подробицями описує цю подію найулюбленіший учень Господній – Іоанн, якого згодом прозвуть Богословом. Неможливо в одному маленькому дописі описати цю грандіозну подію, у рамках якої був укладений Новий Завіт, тобто новий договір між Богом і людством, який стосується кожного з нас.

Можна хіба що звернути увагу лише на один епізод Тайної вечері, в якому відобразився весь масштаб упокорення Господнього. Ви тільки уявіть собі, Всемогутній Бог “встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався. Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний” (Ін. 13:4,5). Тобто Господь виконав роль покірного слуги, який умивав ноги своїм хазяям.

Але навіщо Христос зробив це? Про це дізнаємось із Його слів, які Він скаже, закінчивши умивання ніг учням: “Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є. Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам” (Ін. 13:13-15).

Приклад для чого? – дотримання гігієни, сталого звичаю? Звісно ні. Христу залишалися лічені години перед арештом і в Нього не було часу відволікатися на усілякі дрібниці. Цими діями Христос хотів нагадати Своїм учням про слова, сказані Ним у момент, коли вони сперечалися, хто з них більший, тобто головніший: “Хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою” (Мк. 9:35). Ці самі слова Христос повторить, коли брати Зеведеєві намагатимуться посісти біля Нього перші місця.

Ці ж самі слова адресовані і до нас, сучасних християн. Щоб дійсно стати послідовниками Христовими, а не лише бути ними на словах, ми повинні упокорити пристрасті, що вирують у нас, і почати служити ближнім тими можливостями і талантами, якими Бог обдарував кожного з нас. Служіння ближнім – одна з основних умов, що дозволяє нам називати себе християнами, дітьми Божими.

Служіння, в основі якого має бут покладена любов, бо лише завдяки їй, ми можемо бути по-справжньому послідовниками Христовими: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:34,35). А любов – це таке почуття, яке не має меж, про що Христос сказав згодом під час Тайної Вечері: «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13).

Що і явив усім нам власним прикладом на Голгофському хресті: «Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас…» (Рим. 5:8), тим «показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх» (Ін. 13:1). До самого смертного кінця.

Автор: Михайло Лукін

Усе по темі: Великий четвер