Одного разу, після закінчення бесіди з багатим юнаком, який, після слів Господніх: «Коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим» (Мф. 19:21), відійшов від Нього у скорботі, Спаситель сказав Своїм учням: «Істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти» (в. 23,34). Що це означає? Невже те, що для багатих майже неможливий вхід у Царство Небесне? Ні. Св. Златоуст, пояснюючи наведену вище мову Господа, каже, що «Христос цими словами не багатство засуджує, але тих, хто приохотився до нього». Отже, Господь у згаданих словах вказує не на неможливість для багатих врятуватися, а тільки на небезпеку багатства в справі спасіння для тих, хто приохотився до багатства. При правильному ж і розсудливому вживанні багатства і багатий може врятуватися, подібно до багатих Авраама, Іова, Давида та іншим незліченним багатим, що блаженствують нині в обителях Отця Небесного. У чому ж полягає правильне і розсудливе вживання свого багатства, і як взагалі треба багатим поводитися, щоб врятуватися?

На ці питання знаходимо відповідь у св. Златоуста; він учить багатих так.

«Чи наситився ти їжею – згадай голодного. Чи угамував спрагу – згадай спраглого. Чи зігрівся – зігрій того, хто тремтить взимку. Чи в будинку високому і пишному живеш – введи мандрівника до нього. Чи звеселився ти на бенкеті – звесели скорботного. Чи віддали тобі честь, як багатому, – відвідай і ти убогих. Чи вийшов ти радісним від князя твого – зроби веселими і всіх слуг у домі твоєму. Чимала є справа в очах Божих і те, коли хто і слуг своїх безжурними робить. І якщо ти милостивий і поблажливий будеш до них, то і сам, при виході душі твоєї від тіла, милість отримаєш. І нехай буде дім твій притулком служителям Божим і священикам, і всякому церковному чину: введи таких у дім твій і віддай їм честь; постав їм трапезу і сам із сімейними послужи їм. Нехай знають тебе, і нехай молитва їх за тебе в церкві вознесеться, і нехай свічка твоя там горить, і просфора принесена буде.

Побачивши ченців і для них запропонуй чернечу їжу, і послужи їм з твоїми сімейними з упокорюванням. Проводь їх з честю і пожертвуй щось на потреби чернечі. Якщо за все це вони залишать тобі лише своє благословення, то і це буде для тебе безцінним скарбом: бо багато може молитва праведного, каже слово Боже. Не забудь і відлюдників, і їх забезпеч потрібним для них, і їх молитов виклопочи собі, і приклади до серця слова їх, і їх благословення прийми… Не соромся першим вклонитися тим, хто зустрівся з тобою. І якщо так житимеш, то не лише тобі не перешкоджатимуть до спасіння влада і багатство, але будуть для тебе спільниками до Царства Небесного, як добрі друзі».

Отже, і для багатих не зачинений вхід у Царство Небесне, якщо тільки дари благодаті Божої, що полягають хоч би в тимчасових благах, вони вживають на славу Божу, на користь ближнім і для спасіння своєї душі. І багаті врятуються, якщо, зберігаючи істинне благочестя, допомагатимуть всякому, кому чим можуть і скільки можуть: нагодують голодного, напоять спраглого, допоможуть убогому в одязі, допоможуть ув’язненому чи хворому. Якщо будуть взагалі добродіяти за можливістю, на славу Божу, тоді і вони з власного досвіду пізнають істину слів, що «блаженніше давати, ніж приймати» (Діян. 20:35). Амінь.

Пролог