Люди наживи не розбирають того, гріховні чи ні засоби, якими вони множать свої багатства. Їх мета – аби лише здобути гроші, а решта їм не цікава. І от, через це, часто залишаються через них голодними сироти, бідують вдови, плачуть пограбовані ними боржники. А жорстокосерді багачі жодної уваги на це не звертають і продовжують свою справу. Як ви думаєте, браття, мине усе зло, яке коять люди наживи, для них безкарним чи ні? Спитає з них Господь сльози нещасних чи не спитає? Як дивитися на це?

«Доки, – каже св. Златоуст, – не насититеся ви, лихварі, що збираєте вогонь на свої голови! Що святі апостоли в книгах відкинули, то лихварі з похвальбою роблять. Вони увійшли до маєтків неповинних, волів вдів у заставу узяли і немічних спокусили з правого шляху. Горе вам, що збираєте чуже, і ви цим наживете собі люту хворобу. Від Духа гніву Господнього без вісті пропадете, і не буде місця, де б сховатися вам, що коїте беззаконня. Марно працюють ті, хто збирає собі багатство неправедне, і не буде допомоги їм, володіти багатством убогих. Вони будинки багатьох немічних зруйнували і тому не врятуються своїм багатством. І коли сподіватимуться, щоб ще більше помножити своє багатство, вони раптовою смертю помруть, і повна біда спіткає їх і приймуть у справах своїх відплату; бо вони останній одяг з жебраків знімали, спраглого водою не напоїли, не подали голодному кусня хліба, вдовам жодної допомоги не надали і сиріт озлобляли. І заплутаються вони в мережах, і сварка і негаразди прийдуть до них, і засмутиться всякий неправедний. І горе прийде до неправедного і пагуба, бо обличчя Господнє на тих, хто коїть беззаконня. І зітре Господь з землі пам’ять про них».

Отже, браття, не мине безкарно лихварям зло, яке вони коять, і спитає з них Господь сльози нещасних, скривджених ними, і зітхання і ридання боржників, пограбованих ними, не минуть їм дарма. Чули, що казав св. Златоуст? Вони можуть померти раптовою смертю, повна біда спіткає їх, і вони приймуть гідне за злими справами своїми. І що казав св. Златоуст, те ж підтверджує і слово Боже. Воно свідчить: «Лихварі… Царства Божого не успадкують» (1Кор. 6:10). Ми до цього ще додамо слова Господні: горе тим, «хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє» (Лк. 12:21). Амінь.

Пролог