Євангеліє від Луки виділяється тим, що написано хорошою мовою – на відміну від просто поганої мови Євангелія від Марка і дещо дивного розспіву, чи то церковної, чи то синагогальної мови Євангелія від Матфея. Євангеліє від Луки – це хороша грецька література I століття. Про це писав ще Едвард Майер, знаменитий німецький історик початку XX ст. Це Євангеліє «для інтелігенції», для тих, хто розуміє, що таке хороша література.

Євангеліст Лука – грек родом з Антіохії, яка була одним з найбільших інтелектуальних і культурних центрів древнього Сходу. Він отримав різнобічну освіту, був лікарем. Звідки це відомо? Згадаємо притчу, в якій говориться, що легше верблюдові пройти через голкове вушко, ніж багатому увійти до Царства Небесного. Євангелісти Матфей і Марко вживають тут слово рафіс – це звичайна швацька голка, якою користуються жінки. А в Євангелії від Луки використане слово белоне – голку хірурга. Це слово з Corpus Hippocraticum – зведення творів старогрецького лікаря Гіппократа, тобто чисте медичне слівце.

Христос зціляє біснуватого юнака, Гарольд Коппін

Ще одне підтвердження – сцена зцілення біснуватого отрока. Матфей розповідає про хворобу цього хлопчика без особливих подробиць: він біснується, кидається то у вогонь, то у воду, тобто виглядає просто божевільним. У передачі Марка усе набагато конкретніше, за його описом можна поставити точний діагноз: це епілепсія (одержимий «духом німим» падає на землю, пускає піну, скрегоче зубами і ціпеніє). Лука ж описує хворобу зовсім інакше. Його не жахає відразлива картина епілептичного припадку, оскільки йому, лікареві, напевно доводилося надавати допомогу таким хворим; увага Луки зосереджена на стражданні хворого отрока, який перед нападом скрикує, а коли припадок «ледве відходить», буває абсолютно змученим. Це саме те ставлення до людського страждання, без якого професія лікаря неможлива.

Крім того, Лука – історик, він читав Фукідіда та інших грецьких авторів. Окрім Євангелія його перу належить історичний твір – Діяння святих апостолів. Авторство Луки підтверджується порівняльним аналізом словника і стилю цих двох новозавітних текстів. Діяння – блискучий літературний твір, що є порівняльним життєписом апостолів Петра і Павла. У тому ж ключі витримані порівняльні життєписи Плутарха, які написані значно пізніше за Діяння, хоча Плутарх і вважається через непорозуміння першим майстром цього жанру. Лука, за його словами, прагне до акрівії – це слово, яке майже неможливо перекласти українською мовою, означає правдивий, точний, послідовний виклад фактів. Як історик Лука надає величезне значення хронології, як би вписуючи євангельські події у світову історію, і навіть родовід Христа веде не від Авраама, як Матфей, а від Адама. Недивно, що Євангеліє від Луки викликає величезний інтерес і з точки зору глибоко продуманої композиції, і з точки зору змісту. Зіставимо його з двома вже розглянутими Євангеліями.

Євангеліє від Марка носить місіонерський характер і може бути блискуче використане для місіонерських цілей. І статистика підтверджує, що це дійсно Євангеліє для місіонерів. Є Міжнародний літній лінгвістичний інститут (Summer Institute of Linguistics, скорочено SIL) з штаб-квартирою в Лондоні, який займається перекладом Священного Писання мовами нечисленних народів. У його картотеці перше місце за числом перекладів з усіх біблійних текстів займає саме Євангеліє від Марка. Воно перекладене найбільш екзотичними мовами. Будь-який місіонер, який працює з людьми ще не просвіченими світлом євангельської істини, скаже, що читання Нового Завіту слід починати з Євангелія від Марка.

Чудове свідоцтво про це можна знайти в спогадах митрополита Антонія Сурожського. Він розповідає, як колись, коли йому були років чотирнадцять, у школу, де він вчився, прийшов отець Сергій Булгаков. Чудовий пастир і мислитель говорив про Христа, але великого інтересу ця бесіда в майбутнього митрополита не викликала, швидше, навіть навпаки. Проте чимось о. Сергій Булгаков все-таки його розворушив. Прийшовши додому, хлопчик попросив у матері Новий Завіт і, поглянувши на зміст, зрозумів, що найкоротше там – Євангеліє від Марка. Щоб не гаяти часу (у чотирнадцять років люди дуже зайняті!), він вирішив прочитати це, найкоротше. «І от тут я попався, – каже митрополит, – бо воно було написане для таких же маленьких римських дикунів, яким був тоді я».

Якщо ж ми почнемо з Євангелія від Матфея, то, можливо, нас відштовхне довга родовідна таблиця, що займає всю першу сторінку. Почавши з Євангелія від Луки, ми зіткнемося з передісторією різдва Христового, яка, можливо, здасться нам занадто важкою. А почнемо з Євангелія від Марка – можливо, дочитаємо до кінця.

Євангеліє від Матфея, повторю ще раз, можна порівняти з книгою для учителя, призначеної для вивчення основ віри. Урок Закону Божого найлегше вести саме за цим Євангелієм.

А Євангеліє від Луки? Передусім, тут є досить багато такого, що є відсутнім в інших євангелістів. Притчі про блудного сина, про митаря і фарисея, про милосердного самарянина. Притча про блудного сина, яку Амвросій Медіоланський у IV ст. назвав Evangelium Evangeliorum, – «Євангеліє Євангелій», або «серцевина Євангелія». У цій притчі говориться про безмежність милосердя Божого, про те, як Бог чекає покаяння від кожного грішника, від найстрашнішого грішника, від всякого, хто пішов від Бога.

Притча про митаря і фарисея – про благочестя зовнішнє (фарисея) і внутрішнє (митаря). Вона учить молитися, як молився митар: «Боже, будь милостивий до мене, грішного!»

Притча про милосердного самарянина містить відповідь на питання, хто твій ближній. Вона учить, що християнство полягає не в сповіданні, а в дії. Священик і левіт, які пройшли повз пораненого, хоч і були людьми благочестивими і доброчесними, не допомогли нещасному. Не лиходії, не байдужі до страждань ближнього, вони не підійшли до страждальника тільки тому, що боялися осквернитися, доторкнувшись до мертвого тіла. Після цього впродовж тривалого часу вони не могли б звершувати богослужіння в храмі. Іншими словами, вони пройшли повз з обережності, піклуючись про ритуальну чистоту. А самарянин, без сумніву, людина, що зневажалася Ісусовими слухачами, чи то юдей, чи то єретик, чи то взагалі безбожник, до того ж купець, що має справу з грошима і, ймовірно, не завжди чесний, виявився милосердним до нещасного. Мова про те, що є чистота ритуальна, а є – внутрішня.

Притчі ці ставлять дуже важливі питання, причому такі, які можна віднести до пастирського богослов’я. Про грішника. Що йому робити? Як жити? Що треба запропонувати грішникові? Про це – у притчі про блудного сина. Як взагалі жити людині в цьому світі? Якими мають бути її взаємини з Богом, з людьми, з ритуалом і т. д.? Відповіді – у притчі про милосердного самарянина. Що таке благочестя? Це тема притчі про митаря і фарисея.

Євангеліє від Луки від початку до кінця зосереджене на проблемі гріха і грішника, що кається, і гріх розуміється тут як хвороба, а не як злочин чи провина. Християнин повинен лікуватися від цієї хвороби. А священик повинен допомагати йому в цьому. Значить, Євангеліє від Луки підходить для священика, який готує проповідь і задається питанням: «У чому сенс мого служіння?» Воно має особливий «пастирський» відтінок.

Марко дуже поривчастий і активний. Не випадкове ключове слово в нього, як я вже казав, еутю’с – «тут же», «відразу ж». У розповіді про узяття Ісуса під варту в Марка є одна деталь, відсутня в інших Євангеліях. Як схопили Ісуса бачив один юнак, який чомусь був загорнутий у покривало. Його теж схопили, але він вирвався з рук солдатів і втік від них голим. Середньовічний читач побачив у цьому юнакові самого євангеліста, що виявився свідком останньої ночі перед Голгофою. Але незалежно від того, чи зобразив тут автор самого себе чи ні, можна сказати одне: у цьому увесь Марко. Порив, швидкість, несподівана зміна кадрів.

Неспішний Матфей з його медитативно-загальмованим оповіданням. Типово грецький історик Лука, чимось схожий на Плутарха. Поривчастий і неписьменний Марко. У авторів трьох Євангелій дуже несхожі характери, різний рівень вченості, різна мова, різний темперамент і, нарешті, різні потенційні адресати або читачі.

Зміст