БОГ ОТЕЦЬ У ТВОРІННІ
Від вічності Бог Отець завжди є Початком, Першопричиною, Яка все реалізує через Сина і робить досконалим через Святого Духа.
Він, Великий Розум, до початку часів задумав і написав у Своїй Премудрості план усіх речей майбутнього світу, щоб усе творіння з’єднати воєдино під начальством Христа. Від вічності Він обрав християн, щоб вони стали Його дітьми через Сина Його, щоб у нас з’явилася слава Його благодаті. Адже причина створення Всесвіту полягає в бажанні Бога дати радість Своєму Синові.
Отець усе створив через Сина в Дусі Святому. Він – Вічний Автор світу. Він задумав небеса і землю, зірки і рослини, моря і тварин, але воля Його здійснюється Сином, а доводиться до досконалості Духом Святим.
Бог Отець у Передвічній раді із Сином і Духом вирішив створити людину за образом і подобою Трійці. По волі Отця Син створив з пороху земного людське тіло і Дух Святий вдихнув вічну душу, в якій Син поставив відбиток Свого образу.
Коли людина згрішила, то Отець послав Своє Слово на пошуки того, хто заблукав. Отець вигнав Адама з раю і позбавив доступу до дерева життя, щоб зло не стало безсмертним. Через жалість до загиблого Він хотів врятувати нас через Своє Слово, але гріх, посіяний у серці людей, спотворив образ Божий у розумах людей. Вони стали вважати Бога суворим Владикою, а то й просто недосяжною Силою. Отець Небесний не забував творіння Своїх рук і нагадував про Себе і благодіяннями, і суворими покараннями, метою яких було ослабити зло. Одним із найгрізніших напоумлень людини став Всесвітній Потоп, який навів Бог Отець.
Після Потопу Отець, у раді із Сином і Духом, змішав мови будівельників Вавилонської Вежі і дав межі і час існування кожному з народів. Він готував усі покоління людей до пришестя Спасіння.
Він обрав Авраама і зробив його Отцем безлічі народів. Він послав Синові Своєму з небес вогонь для винищування Содому та інших проклятих міст. Отець небесний обрав Якова і піклувався про нього всі дні його життя. Він привів Ізраїль в Єгипет, і Він же вивів Свій народ звідти, явивши Свою велику силу в карах єгипетських і водах Червоного моря, що розступилися.
Він, як орел, носив Ізраїль на крилах у пустелі і уклав з ним Завіт біля Синайської гори. Отець дав закон Ізраїлю рукою Сина Свого в силі Духа Святого. Він прогнав великих царів, розкидав нечестиві народи від імені народу Свого і дав йому у володіння святу землю. Він давав Ізраїлю суддів і царів. Бог Отець обіцяв Давиду, що Син Божий стане Сином Давидовим, вічним Царем над домом Ізраїлю. Він Словом Своїм посилав пророків і відкривав їм волю Свою Духом Своїм. Отець Небесний карав юдеїв, які відступали від Божих повелінь, а коли вони каялися, то прощав усі їхні беззаконня.
Коли ж настала повнота часів, Отець Небесний виконав Свій задум, який був у Нього до початку часів. Через жалість і любов до загиблого людства Бог послав «Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16). По Його волі Син утілюється від Діви Марії силою Святого Духа. Отець Небесний завжди перебував із Христом і в Христі, так що навіть Син Божий казав: «Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла» (Ін. 14:10).
Увесь час Отець прославляв Сина Свого, а Син – Отця Свого, і в це взаємне прославляння вводяться християни. Але вершиною слави любові і послуху стає Хрест. По волі Божій Христос помер ганебною смертю і приніс у дар Отцю викуплене від гріха та диявола і очищене Його кров’ю людство.
У відповідь на безмежний Христовий послух Отець відповів безмежним явленням Своєї слави: на третій день після хресної смерті Він воскресив Сина Свого і на сороковий день возніс Його людське єство на небеса. Там Отець посадив Христа за тілом праворуч Своєї величі, щоб Його воля здійснювалася пронизаною рукою Сина Божого.
Милосердний Отець на небесах приймає вічне клопотання Сина Свого і дивлячись на Його рани милує тих, хто вірить у Христа і хрещений у Його ім’я. Першим плодом цього клопотання є народження Церкви – Тіла Христового, коли на прохання Сина Свого Бог послав апостолам Святого Духа. Так, новий і останній народ Завіту – Церква – і зараз перебуває під безперестанним, уважним поглядом Отця Небесного. І це не випадково. Адже кожен християнин, який занурюється у води Хрещення, входить у глибини Божественного Життя і стає усиновленим сином або дочкою Бога. А Небесний Отець ніколи не дозволить Своїм дітям губити себе у своє задоволення. Він ніжно і могутньо вчить і піклується про Своїх безрозсудних дітей.
Але не задовольняючись тільки тими, хто вже увійшов до Церкви, Бог Отець відшукує по всій планеті тих, хто захоче прийти до Христа, і Сам приводить їх до Нього. Коли Отець побачить, що всі місця Царства Божого наповнилися, і всі охочі ввійти увійшли, Він припинить потік часу. Він підніме Свою велику сурму і просурмить кінець усіх часів.
По волі Божій на Землю повернеться Христос, і разом з Ним Отець приведе всіх померлих раніше праведників і ангелів Своїх. Через Сина Свого Отець воскресить усіх померлих силою Свого Животворчого Духа і перетворить Всесвіт. Коли вісники Божі, ангели, зберуть перед лицем Христовим усе людство, то Отець через Сина Свого сповістить справедливий Суд усьому всесвіту.
Потім настане кінець кінців, коли Отець кине до ніг Сина Свого всіх ворогів Своїх, а Син передасть Йому всіх християн, які виконали волю Його. Тоді наступить нескінченне царство Отця і Сина і Святого Духа. Ми через Христа бачитимемо Обличчя Отця і насолоджуватимемося тією радістю Трійці, яка панувала в Божественних Глибинах до початку всіх часів.