Дві тисячі років тому сталося найбільше диво, розкрилася таємниця благочестя: всевишній Бог, Який мешкає в неприступній славі, в особі Єдинородного Сина Божого зійшов у наш світ і став людиною. Щоб не спопелити людей славою Своєї Божественної природи, Син Божий приховав її під покривом людської тілесності. Так невидимий стає видимим, невідчутний – відчутним, непізнанний – доступним пізнанню.

“Хто бачив Мене, той і Отця бачив“, – казав Ісус Христос Своїм сучасникам (Ін. 14:9). Які ж божественні властивості розкрилися людям, що бачили і спілкувалися з Сином Божим? – Вони побачили те, що властиве Богові – Його всемогутність і всезнання. Земне життя Спасителя супроводжувалося потоком чудес. Для Нього не існувало невиліковних хвороб, бездушна природа миттєво корилася Його божественному слову; Ангели з трепетом служили Йому, як Володарю; лукаві ж демони втікали від Нього з трепетом, як раби, що провинилися; навіть невблаганна смерть і непроглядне пекло підкорилися Йому, відпустивши в рай своїх заручників. Усі справи Його божественної всемогутності здійснювалися на очах у всіх. Вони залишили незгладимий слід в історії людства. Усвідомлення реальності зустрічі з Творцем було настільки сильним в учнів Христових, що всі вони свої життя присвятили проповіді по всьому світу Благої звістки про пришестя Боже на землю. “Про те, що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і чого торкалися руки наші, про Слово життя, – бо життя явилось‚ і ми бачили‚ і свідчимо, і звіщаємо вам це вічне життя, яке було в Отця і явилось нам“, – пише св. Іоанн Богослов (1Ін. 1:1-2).

Окрім божественної всемогутності, у спілкуванні з Христом люди побачили в Ньому ще щось дуже цінне для себе в моральному плані – Його духовні властивості і святість. У земному житті Спасителя розкрився перед людьми весь спектр Його чеснот: Його чуйність, співчуття, упокорювання, лагідність, послух Отцю, прагнення до правди, досконала чистота і святість, безкорисливість, мужність, терпіння і, особливо, – безмежна Любов. Про співчуття Христове, про Його жалість до занепалої людини постійно нагадують апостоли: “Любов пізнали ми з того, що Він поклав за нас душу Свою“. Тому “і ми повинні класти душі свої за братів“, – доходить висновку св. Іоанн Богослов (1Ін. 3:16).

Відчувши силу Христової Любові, ап. Павло так описує властивості цієї чесноти: “Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне” (1Кор. 13:4-8).

Так, Христос Своїм життям і справами явив світу моральну досконалість Божу і дав нам можливість зрозуміти, у чому полягає образ і подоба Божі в людині і до чого слід прагнути.

* * *

І так, Бог є вища Духовна Істота, від Якої усе і без Якої немислиме ніщо. Він не починався ніколи і ніколи не закінчиться, будучи вищим за всякий час і простір. Він усюди одночасно є присутнім, проникаючи усе, а Його не проникає ніщо. Він є початок, продовження і життя усього існуючого. Він безмежно добрий і, одночасно, безмежно справедливий. Нічого не потребуючи, Він по Своїй добрості піклується про весь видимий і невидимий світ і направляє життя кожної людини до спасіння. Шлях до пізнання Бога і вічного блаженства відкривається людям через Єдинородного Сина Божого.

Сучасна людина, при величезному багажі всяких знань, мало знає і мало думає про Бога. Як би спеціально все спрямоване до того, щоб відвернути її думку від найголовнішого – від Бога і від вічності, позбавити людину живого спілкування з Творцем. Звідси – безпросвітна метушня, постійні прикрощі і морок душевний. Необхідно докласти вольових зусиль, щоб відсунути метушню на другий план, обернутися лицем до Бога і побачити Його світло. Тоді в спілкуванні з Ним ми відчуватимемо Його близькість і добрість, бачитимемо Його направляючу правицю в нашому житті, навчимося благоговіти перед Його волею. Так поступово Бог стане для нас найголовнішим у житті – джерелом нашої сили, миру і радості, метою нашого існування. Він стане нашим Отцем, а ми – Його дітьми.

Єдиний Бог у Трійці прославлений