Брати Господні

Зішесття Духа Святого (фрагмент), Луї Галош

У книзі Діянь святих апостолів ми читаємо про молитву Церкви: «Усі вони однодушно перебували у молитві й благанні, з деякими жінками i Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його» (Діян. 1:14). Звернемо увагу на згаданих тут «братів Ісуса». Ми знаємо їх імена: «Яків, Іосія, Іуда і Симон» (Мк. 6:3).

Передусім, що означає тут слово «брати»? У Біблії воно може означати різні міри спорідненості: рідних, звідних, двоюрідних. Деякі тлумачі вважають, що після Ісуса в Марії були діти від Йосифа, і тут йдеться про них.

Це припущення більше пов’язане з історією Реформації, ніж з біблійним текстом. Свого часу діячі Реформації різко повстали проти шанування католиками Діви Марії, вважаючи, що Вона якось затінює Господа Ісуса як єдиного Посередника між Богом і людьми. Крім того, вони бачили (з певною основою) у шануванні Діви одну з духовних опор чернецтва – інституту, який Реформація також прагнула скасувати.

Але якщо ми звернемося до біблійного тексту, то зауважимо, що брати Ісуса поводяться стосовно Нього досить зарозуміло – швидше, як старші по відношенню до молодшого, а не навпаки. «І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собіПрийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його» (Мк. 3:21-31). Ми розуміємо, чому мати пішла з братами – з любові до Сина, але як пояснити поведінку самих братів? У патріархальному суспільстві старшинство означало дуже багато, і якби молодші брати повелися так стосовно старшого, це було б украй скандально.

У Євангелії від Іоанна ми бачимо з боку братів не просто невіру, а такий погляд звисока, який був би нез’ясовний, якби вони були молодшими, але абсолютно зрозумілий, якщо вони старше і бачать в поведінці Господа Ісуса порушення того, що вони вважають за потрібне: «Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси та іди до Юдеї, щоб і ученики Твої бачили діла, які Ти твориш. Бо ніхто не робить щось таємно, коли сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе світові. Бо і брати Його не вірували в Нього» (Ін. 7:3-5).

Тобто Писання, швидше, вказує на братів Ісуса як на родичів, які старше Його за віком і тому явно не можуть бути Маріїними дітьми. Але нам варто звернути увагу і на інше – дивний переворот, який відбувається в братах Господніх. Спочатку ми бачимо людей невіруючих, навіть неприязних; потім ці ж люди опиняються в Церкві серед її благовісників. У Діяннях ми бачимо їх під час молитви з усією Церквою, а апостол Павло в Першому посланні до Коринтян згадує їх разом з апостолами (див. 1Кор. 9:5).

Святий Яків, брат Господній, кілька разів згадуваний у Писанні (Гал. 1:19; Діян. 12:17; 15:4-29; 21:18), є автором одного з новозавітних послань. Інше послання – апостола Іуди – також належить одному з братів Господніх.

Що ж могло зробити таку переміну?

Невіруючі висувають різні теорії, щоб хоч якось пояснити непохитну віру учнів у воскресіння Господнє. Усі скептики так чи інакше припускають, що учні не могли змиритися із страшною смертю свого Лідера, і от, нарешті, якимсь загадковим чином повірили в те, що Він воскрес.

У таких міркувань багато слабких місць. І одне з них – те, що брати Господні не вірили в Нього до Його смерті і воскресіння. А значить, сталося щось таке, що зробило їх зі зневажливих скептиків палкими благовісниками. І це могло б лише одне: Господь Ісус, їх Родич, воскрес з мертвих.

Автор: Сергій Худієв