Дві долі

Святий Іоанн Хреститель (фрагмент), Леонардо да Вінчі

Так висловився про нього ангел Господній: «Він буде великий перед Господом… і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього. І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних – до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений» (Лк. 1:15-17).

А так висловився про нього Господь: «Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого» (Мф. 11:12). …Ніж Іван Хреститель, Предтеча Господній, який приготував путь Господу в житті… і в смерті, так само ставши жертвою людської ненависті та заздрості.

«Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина. І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею» (Лк. 1:57,58). Хіба могла мати передбачити в той момент такий жахливий кінець єдиного сина: «І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його. Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді» (Мк. 6:27,28)?

А про що думала Марія, стоячи біля Голгофського хреста, не в силах відвести погляд від вмираючого Сина? Можливо, вона пригадала слова старця Симеона промовлені в Єрусалимському храмі: «Ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, – і Тобі Самій душу пройме меч, – щоб відкрилися помисли багатьох сердець» (Лк. 2:34,35)? Хтозна, адже євангеліст нагадує, що «Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм» (Лк. 2:19).

А в той час «ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста» (Мф. 27:39,40). Страшна смерть на хресті в той час була звичним явищем, тому для людей було цілком звично фактично не звертати уваги на цей акт наруги над життям людини та її гідністю. Навіть знаходилися циніки, що глузували з Розіп’ятого.

Про реакцію Іродового оточення на смерть Івана Хрестителя Біблія нічого не каже, хоча, ймовірно, більшість запам’ятала причину смерті пророка – танець дочки Іродіади та самовпевнену обіцянку її п’яного вітчима, ніж події, що сталися після цього. Загалом смерть безневинної людини тоді була звичним явищем, тому оточення повелося так, як ми реагуємо на падаючий посеред зими сніг – падає і годі з ним.

– Дві безглуздих смерті на потіху натовпу. Навіщо Бог таке допустив? – Цілком природне запитання для багатьох наших сучасників.

Звичайно, на таке запитання можна дати відповідь, скориставшись Христовим прикладом: «І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні» (Лк. 24:27).

Проте в сучасної людини немає бажання докопуватися до істини, вона прагне чути короткі, доступні відповіді. Тому деколи на поставлене запитання найкращою відповіддю може бути така: Ісус та Іван загинули для того, щоб кара безневинних була для нас неприпустимою річчю, а не звичним явищем.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: Усікновення глави Іоанна Предтечі