Помазання миром
Які події відбуваються між урочистим входом Ісуса в Єрусалим і Страсною п’ятницею, вірніше, тим передднем суботнього дня, коли Він помер на Хресті?
Перша подія, про яку розповідають синоптики Матфей, Марко і Лука у зв’язку з урочистим входом в Єрусалим, – вигнання торговців з храму. Синоптики відносять вигнання торговців до часу входу Ісуса у Святе місто, тоді як Іоанн цю ж подію пов’язує із самим початком проповіді Христової, хоча теж підкреслює, що вона мала місце в дні свята Пасхи. До якого ж часу віднести цю подію – до початку або до кінця проповіді?
Після входу в Єрусалим Ісус приходить, як кажуть Матфей і Марко, у Вифанію, де в будинку в Симона прокаженого жінка, не відома нам з цих двох Євангелій по імені, проливає на голову Ісуса дорогоцінне миро. Цей же факт в Іоанна віднесений до більш раннього часу: перед входом в Єрусалим, у Вифанії, Марія, сестра Лазаря, проливає на ноги Ісуса дорогоцінне миро. Про це ж розповідається в 7-му розділі Євангелія від Луки у зв’язку з початком Ісусової проповіді.
Виникає приблизно така ж ситуація, як з вигнанням торговців з храму: три Євангелія пов’язують цей факт з кінцем проповіді, одне – з початком. Тільки в першому випадку Марку, Матфею і Луці протистоїть Іоанн, у другому – Марку, Матфею та Іоанну протистоїть Лука.
У Марка і Матфея жінка проливає миро на голову Ісуса після Його входу в Єрусалим, в Іоанна – напередодні входу в Єрусалим. От і вся різниця. Марко, Матфей і Іоанн підкреслюють, що ім’я хазяїна будинку Симон, і називають його Симоном прокаженим. У Луки він теж Симон, але тільки Симон фарисей. Марко і Матфей говорять, що жінка проливає миро на голову Ісуса, у Луки та Іоанна вона проливає миро на ноги Його і обтирає їх волоссям голови своєї. Марко та Іоанн вказують, що миро зроблене з нарду (пахощів, що привозяться з Індії), і підкреслюють, що воно коштує 300 динаріїв – заробити на нього гроші нелегко, для цього потрібно працювати 300 днів, тобто, по суті, цілий рік.
У кожному з чотирьох оповідань є щось своє, але в кожному є також і деталі, що повторюються, ріднять одну розповідь з другою. Не можна сказати, хто правий, хто не правий, чия розповідь первинна, чия вторинна. Можна сказати одне: це погляд на одну подію, але з різних точок споглядання.
«Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте». Ця Ісусова фраза об’єднує оповідання трьох євангелістів – Марка, Матфея і Іоанна. Причому на слові «завжди», напевно, стоїть логічний наголос, Ісус немов показує на них рукою: ось вони, жебраки, в особі яких ми завжди можемо зустрітися з Ним Самим.
Але є момент, який об’єднує усі чотири розповіді про помазання Ісуса миром. Це – смерть. Христос каже: «Навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала» (Мф. 26:10-12).
Дійсно, зазвичай миро зливають на небіжчика, щоб просочити їм його саван. Марія в Євангелії від Іоанна і жінка, не відома нам по імені, в Євангелії від Луки проливають миро на ноги Ісусові. Таким чином, Він з’являється перед нами в цій розповіді ще до смерті, але вже готовий до поховання.
«Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево» (1Пет. 2:24). Ісус возносить Своїм Тілом на дерево наші гріхи і, занурюючись у смерть, звільняє нас від гріхів. Не випадково в Євангелії від Луки готовий до смерті і завдяки цій жінці майже похований, Він прощає їй гріхи. Можна сміливо говорити про те, що ця маленька подія є введенням в усю розповідь про Страсний тиждень: вона знак того, що Він йде на смерть, що Він за нас йде до Хреста.
Далі синоптики розповідають про Тайну Вечерю, а Іоанн – про умивання Ісусом ніг учням. Місія Ісуса – служіння. «Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох» (Мк. 10:45).
Не випадково в літургійній практиці ці тексти завжди з’єднуються і в Літургії Страсного четверга читаються разом. Те, про що говориться в розповіді про Тайну Вечерю однією мовою: «Це є Тіло Моє, що за вас віддається» (Лк. 22:19), – іншою мовою розповідається в 13-му розділі Євангелія від Іоанна, в епізоді умивання ніг. Як на Тайній Вечері, так і в розповіді про умивання ніг Ісус з’являється перед нами як служитель, на що прямо вказує Євангеліє від Луки: «Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга» (Лк. 22:27).