Напевно, мало знайдеться в нас слів, які були б такими ж невизначеними за своїм змістом, як слово – любов. Використовують його дуже часто, і в усній мові, і в різних публікаціях, і в телепередачах, і у віршах, і в піснях. Але от що мається на увазі кожного разу, коли воно звучить – велике питання. Діапазон сенсів, що вкладаються в нього, надзвичайно широкий. Можна говорити про любов між чоловіком і жінкою; батьків до дітей; є любов до природи, до світу, який нас оточує, нарешті – до Бога, Який увесь цей світ створив. Але також є і абсолютно інші контексти, де використовується це ж слово: від реплік на кшталт “люблю палити” або “люблю пиво”, до – вульгарного виразу, що поширився нині, “зайнятися любов’ю”. І нарешті, є слова Священного Писання: “Бог є любов” (1Ін. 4:8). І пряма заповідь Христова: “Любіть один одного” (Ін. 13:34).

І от, як тут розібратися, про яку любов йде мова? Зрозуміло, що в будь-якому випадку, любов припускає певний потяг до свого предмета, про що б не йшла мова. Але… бувають дуже різні форми такого потягу, навіть якщо розглядати виключно стосунки між людьми. Люблячий чоловік здатний змучити улюблену дружину ревнощами і підозрілістю. Любляча мати надмірною своєю дбайливістю може виростити з сина не чоловіка, а вічного хлопчика, який потребує опіки. Люблячий батько непомітно для себе може перетворитися на домашнього тирана. Варіантів може бути множина, але очевидно, що все це – спотворення справжньої любові. І зовсім не про це говорить Христос, коли закликає нас любити один одного. У Новому Завіті є дуже точний опис такої любові: “Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла” (1Кор. 13:4,5).

Досить приміряти до свого почуття ці критерії, і відразу ж стане ясно – чи відповідає воно християнському розумінню любові, чи не дуже. Власне, ці властивості ми в усій можливій повноті бачимо в образі Христовому, яким Він представлений в Євангелії. І всі заповіді Євангелія – теж не що інше, як – образи прояву любові до ближнього. Тобто – образи Христа, Який Сам же і виконав усе заповідане Ним раніше за всіх інших людей. І коли звучить питання – для чого потрібні заповіді, мені здається, цілком доречною буде відповідь – щоб очистити це прекрасне слово “любов” від усіх наносних і помилкових сенсів, щоб навчитися любити по-справжньому – не дратуючись, не шукаючи свого, не заздрячи, довготерпеливо і милостиво. А простіше кажучи – так, як нас усіх любить Господь.

Автор: Олександр Ткаченко

Репліки