Заклик до покаяння

Під час Великого посту частіше звучать заклики про покаяння та сповідування гріхів. І разом з цим збільшується вал критики з боку тих, хто вважає, що каятися треба, коли згрішив, коли в цьому докоряє сумління, а не коли «нагадає з амвона піп». Що ж, каятися в гріхах лише коли нам про них нагадають – це не правильно, але це зовсім не означає, що не треба нагадувати про покаяння, ніби це примушує людей. Бо якщо б не нагадували – то чи багато людей взагалі ходило до сповіді, відвідувало храм?

І проблема того, чому так багато людей так рідко згадують про покаяння криється зовсім не в Церкві, і не у великопісних закликах до покаяння, які ніби відлякують людей. Проблема криється в серці людському, яке в багатьох людей залишається закритим і для Слова Божого, і для заклику Церкви. І це не реалії сьогодення, подібне відбувалося набагато раніше за нас, саме це мав на увазі Христос, коли говорив про Своїх одноплемінників: «І збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима дивитись будете – і не побачите. Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх» (Мф. 13:14,15). Зверніть увагу, Христос наводить слова пророка Ісаї, який жив за 8 століть до того. Як бачите, «немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1:9), – до речі, ці слова теж були сказані за багато століть до новозавітних часів.

Але ж, попри все, хоча б раз на рік, але люди йдуть до храму, щоб покаятися у своїх гріхах, навіть, якщо роблять це за традицією. Хоча б по-мінімуму зберігають той невидимий зв’язок, що з’єднує всіх нас з Матір’ю-Церквою. І хто знає, можливо під час одного з таких «заходів» чиєсь серце розчулиться, почує заклик Христовий, той неповторний голос, який кличе кожного з нас, і захоче зайти до храму знову, і знову…

З любов’ю до вас, редакція сайту


Ваш коментар: