«Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм» (Мф. 16:24-28).

Інстинкт самозбереження є, мабуть, найсильніший у людській природі. Ісус закликає Своїх учнів виробити в собі щось на кшталт «інстинкту самозбереження душі»: як людина міцно тримається за своє фізичне життя і здоров’я, так зі ще більшими зусиллями повинна працювати над спасінням душі. Але тут потрібна співпраця зі Спасителем, яка полягає в тому, щоб слідувати за Ним. Ходити за Ісусом, шукати Його, перебувати з Ним, «зодягатися в Нього», бути Ним веденим. А також молитва. Багато молитви. Нічого без молитви.

Якщо моїм життям стане Христос, то я не зазнаю смерті. Отже, не просто жити з Христом чи для Христа, але жити Ним. «За місто це (село), і країну, і тих, що вірою живуть у них», – молимось на Божественній Літургії.

Помолімося за спасіння загублених душ, великих грішників із наших родин, за навернення літеплих християн, які живуть у компромісі зі світом і не кладуть свого життя заради Господа Ісуса.

<< День перший

День третій >>

Зміст