День третій
«Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує. Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому.
Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. Добра людина з доброго скарбу виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений» (Мф. 12:30-37).
Сьогодні мовлене слово позбавлене значення й цінності. Для нас важливіше й цікавіше слово побачене (телебачення), значно менше – слово написане (книги, часописи). Оскільки нам важко слухати й читати, а легше дивитися, то слову сказаному важко достукатися до нас. Адже що легше: послухати довгу проповідь чи переглянути цікавий фільм? Тобто люди не довіряють слову й тим, хто його каже, а радше вимагають печатки. З другого боку, ми часто легко про(об)мовляємо, не несучи відповідальності за сказане.
По–єврейськи «слово» – «дабар». Це не просто слово, воно означає дію. Бог Своїм Словом творить світ. «Боже Слово живе і діяльне». Бог сказав – і сталося. Ісус сказав – і сліпий прозрів, кривий випростався, а мертвий ожив. Можливо, тому і наша молитва є такою слабкою, безсилою і, здається, безплідною? Можливо, потрібно відновити єдність між тим, що промовляємо, зокрема, у молитві, у проповіді, на духовній конференції чи в духовній розмові, і тим, чим живемо – нашою вірою, між тим, що назовні, і тим, що всередині, у серці?
Слово проти Святого Духа – це такий стан душі, така твердість серця, які людина добровільно допустила через спосіб життя, відмінний від віри, через які не пробивається Божа ласка, і тому неможливе прощення. Неможливе, бо людина вже не має в ньому потреби. Це як із сатаною: він не хоче прощення, бо повністю закритий на нього.
Помолімося за всіх, хто закрився на Божу ласку, і також за нас самих, щоб Бог відновив єдність між словом і життям, вірою і вчинками.
<< День другий