Кілька слів про молитву

Більшість людей стосовно Бога припускається однієї вкрай характерної і дуже поширеної помилки: так вони вважають, що Господь перебуває десь «там», далеко, «на небесах», втім, мало усвідомлюючи, що саме «ті небеса» собою являють. Хоча, насправді, Бог перебуває поблизу нас, звісно, якщо ми хочемо бути в Його присутності.

І для того, щоб це дійсно сталося, у молитві просто потрібно попросити про це: «Бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють. Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби? Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона? Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього» (Лк. 11:10-13).

Тут варто згадати ще одну характерну помилку, яка стосується молитви: багато людей вважають що для молитви потрібна віра, і в цьому вони абсолютні праві, але висновок з цього цілком вірного твердження роблять абсолютно неправильний – особисто вони не моляться, бо вважають що їм особисто бракує віри… Але ж віра часто-густо з’являється і тим більше поглиблюється саме завдяки молитві: сам факт, що людина в міру своїх сил і можливостей, і головне – регулярно і постійно, молиться, вже свідчить про те, що вона вірить що Бог дійсно існує, що ми особисто Йому не байдужі до такої міри, що Він готовий вислухати нас. А коли людина починає бачити Господні відповіді на її молитви, вона починає зростати у вірі. Загалом, начебто цілком очевидні речі, які чомусь більшість людей воліє не помічати або ж сприймати.

Якщо вже підняли тему молитви, є стосовно неї ще одна доволі цікава помилка: люди вважають, що в Господа варто просити тільки про значущі, життєво необхідні речі, а простими побутовими справами Бога краще «не турбувати». Хоча стосовно цього Біблія тримається зовсім іншої думки: «Просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам» (Лк. 11:9), – запевняє нас Христос, не вказуючи, про що ми можемо просити, а про що ні. Він просто заявляє: «Просіть, і дасться вам». Звісно, якщо нам це принесе користь і на то буде Божа воля (втім, це фактично одне й те саме, адже Бог благий і не може принести нам жодного зла, див. напр.: Як. 1:13). Але, здається, причина помилки, яка спонукає людей звертатися по Божу допомогу тільки в «значущих» питаннях або ж за крайньої необхідності криється не в бажанні «не турбувати» зайвий раз Бога, а в простому небажанні «бути винним» Йому, мати близькі стосунки з Ним.

І на останок, ще одна помилка, що вже стосується спільної молитви: багато хто просто переконаний, що молитва – це суто приватна справа, або ж справа церковної общини, в інших місцях, окрім церковної будівлі, спільну молитву проводити не варто. Господь Ісус Христос стосовно цього мав зовсім іншу думку: «Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18:19,20). Зауважте, що спільну молитву Господь не обмежує якимсь окремим, «сакральним» місцем, Він про це навіть не згадує, і, що головне, в утвореній таким чином спільноті знаходиться місце для Спасителя. І в причині чому багато хто не сприймає спільну молитву, здається, криється те саме небажання мати близькі стосунки з Творцем.

Між іншим, через ту саму причину люди не читають Біблію, з якої і були взяті спростування цих помилок. Спростування, які давно добре відомі тим людям, які воліють мати близькі стосунки з Богом.

Редакція сайту


Ваш коментар: