День тридцять сьомий
«Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського. Бо де буде труп, там зберуться орли. І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою. І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх. Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях.
Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде. Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський. Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно? Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так. Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його. Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій, і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, – то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає. І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів» (Мф. 24:27-33; 42-51).
Друге пришестя Ісуса Христа буде страшним і радісним водночас: страшним для тих, хто Його не чекає або вже не чекає, та радісним для тих, хто живе Ним, – «вибраних» – тих, кого Господь обрав і хто обрав Його за Господа, – бо це буде найочікуваніша зустріч із Найдорожчим. Будуть сльози страху й радості.
Сонце, місяць, зорі – природні світила, тобто те, до чого звикла людина і з чим почуває себе впевнено, – перестане буде певним, бо покладатися можна лише на Бога. Він є правдивим Світлом Життя.
«Смоковниця і літо», «господар і злодій», «пан і слуга» – заохочують нас до серйозних приготувань і духовного чування над собою. Втрата буде непоправною. Нічого не порівняти з вічністю: жодну земну радість – із Небесною радістю, жодне терпіння – з пекельним терпінням.
Ми не знаємо, коли Господь прийде, але ми знаємо, що Він насправді прийде, і цього досить. Коли б ми знали день і годину, то хотіли б самі, власними силами приготуватися або розслабитись, знаючи, що ще є час, а інакше – потрібна постійна співпраця з Божою ласкою.
Як описують Діяння апостолів (1:18), саме Юду Іскаріота спіткала така доля: Він «звалився додолу, розпалося черево його». Замість того, щоб благати Ісуса про прощення, він сам себе засудив, не повіривши в Боже Милосердя, не прийнявши Божого суду над собою.
Помолімося за всіх, хто помер без Покаяння.