Мироносиці біля порожнього Гробу, Петер Йозеф фон Корнеліус

Проповідь священика Сергія Ганьковського в Третю неділю по Пасці

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Христос воскрес!

Весна в нашій країні – жіночий час. На самому її початку, у березні, більшість населення з ентузіазмом святкує «День міжнародної солідарності жінок у боротьбі за економічне, соціальне і політичне рівноправ’я», – так офіційно зветься свято 8 березня. На середину весни або на її кінець найчастіше випадає третя неділя після Пасхи, коли уся Церква вшановує пам’ять святих жінок-мироносиць. Вшановує священну пам’ять тих, хто не подумував про свої права, хто не піклувався про рівноправ’я, хто взагалі найменше турбувався про себе. Воістину, «не так, як світ дає, Я даю вам» (Ін. 14:27), – ці слова Христові тільки підтверджують важливу думку про іншу природу Церкви, про її неприналежність до світу цього; «Царство Моє не від світу цього» (Ін. 18:36), – каже Син Людський.

Адже це колишній ангел світла, що став похмурим князем пітьми, робив замах стати рівним Богові. І саме з тих самих пір спокуслива ідея рівності розбурхує скорботні голови його вірних служителів і адептів. Бог, творячи світ, творить його, використовуючи зовсім інші установки. Тому і прекрасне творіння, що різноманітне, тому і гармонійне, що в основу його покладений принцип ієрархії, а не рівність, тому ми, слава Богу, і люди, а не «конгруентні» геометричні фігури, і, як пише апостол Павло: «Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі» (1Кор. 15:41).

Кожному – своя слава, кожному – свій талант. Як каже Господь у притчі про таланти: «Кожному за спроможністю його» (Мф. 25:15). І не лише «за спроможністю», але і за якихось одному Богові відомими особливостями! Інакше, чим іншим змогли б ми пояснити таку кричущу «несправедливість»: Фомі, що сумнівається, воскреслий Спаситель прямо пропонує вкласти руку у Свої пробиті ребра і в той же час каже Марії Магдалині: «Не доторкайся до Мене» (Ін. 20:17)!

Поборники рівності негайно обуряться дискримінації за статевою ознакою. Та і не мудро: те, що дозволено чоловікові, як завжди, – скажуть вони, – категорично заборонено жінці. Не спадає на думку борцям за рівноправ’я статей, що Фома-близнюк і Марія з Магдали просто по-різному осягають істину. І якщо чоловікові з його потребою в усьому доходити до самої суті явищ природно ставити експерименти і засновувати своє знання на безпосередніх спостереженнях, то жінці усього цього нагромадження дослідів зовсім не треба, бо вона сильна іншим. Жінка пізнає світ інтуїтивно, для неї важливіше не аргументи розуму, а голос люблячого серця. Тому і в чоловіка, і в жінки хоч і різні шляхи пізнання, проте результат – один: обоє дізнаються у Воскреслому свого Бога!

Явлення Христа Марії Магдаліні, Олександр Іванов

Насправді важливе не те, як приходить людина до тих або інших висновків, а те, що йде за цим – як вона після усіх своїх міркувань або осяянь наважується пожертвувати собою, наскільки вона стає здатною розділити Хрест Христовий, тобто сказати про себе те, що сказав колись апостол Павло: «Я співрозп’явся Христові» (Гал. 2:19).

І ось тут статеві відмінності зникають. Тут стає зрозуміло, чому у Вічному Царстві нашого Бога «нема вже ні юдея, ні язичника; нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви – одно в Христі Ісусі» (Гал. 3:28). І, мабуть, не випадково біля гробу Господнього виявилися не одні тільки жінки: Йосип Аримафейский і Никодим не погребували «жіночою роботою»! Ці сановні іудейські вельможі вчинили не так, як велів їм їх громадський статус, вони теж «співрозп’ялися Христу», здолавши свій страх, забувши про начальницьку пиху. Ті, хто звик приймати служіння інших, повною мірою виконали передсмертний заповіт Христовий: «Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом» (Мф. 20:25-27).

Боротися за свої права можна і треба тоді, коли немає на світі нічого ціннішого, нічого важливішого за власне життя. Збиватися в спільноти, організовувати громадські рухи, створювати політичні партії необхідно, коли шукаєш своєї вигоди, коли печешся про свою правду. Якщо ж завдання твоє – покласти душу свою «за друзів своїх» (Ін. 15:13), тоді немає чого тобі піклуватися про права і привілеї, бо єдиним правом і єдиним привілеєм «друга Христового» (Ін. 15:15) є право і можливість служити ближньому своєму так, як заповідав нам це апостол Петро: «Служіть один одному, кожен тим даром, який прийняв, як добрі домоправителі різноманітної благодаті Божої» (1Пет. 4:10).

От якій правді навчає нас сьогодні гурт слабких і розгублених жінок і двоє сановних і важливих чоловіків, які забули в рівній мірі і про свою слабкість, і про свою сановність і принесли в жертву своєму Богові і Спасителеві усе, що в них було: свій страх, свої сльози і свою любов. Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Неділя жінок-мироносиць