На горі Елеонській

Проповідь священика Сергія Ганьковського на свято Вознесіння Господнього. . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Далеко видно з Елеонської гори, з місця, звідки вознісся Господь. Як на долоні видно вузькі вулички, храми і будинки, стіни і вежі Старого міста. Видно увесь Єрусалим, який так і «не зрозумів часу відвідин» своїх (див. Лк. 19:44). Видно зловісна долина Іосафатова, яка відома як «долина Суду», де, за переказами, має здійснитися Страшний Суд Божий. Видно гігантський золотий купол мечеті Омара, розташований рівно на місці Храму Єрусалимського, того самого Храму, від якого нині залишилася тільки одна північна стіна, звана юдеями «Стіною Плачу».

Але не лише Святе Місто і його околиці видно з місця вознесіння Спасителя. Духовному погляду вірних чад Христових відкривається «сяйво слави Отчої», «променистий знак» майбутнього віку, коли і нашому пропащому єству буде відкрита дорога на Небо. Бо не тому утілився, помер і воскрес Ісус, щоб наше вічне спасіння здійснювалося тут, на землі, ураженій смертю, ні, «Бог передбачив про нас щось краще» (Євр. 11:40). І це «краще» – те саме Небо, на яке Він вознісся, відкриваючи дорогу у світ горній і нашій скорботній плоті.

Для виконання цього «кращого» наш Бог утілився в печері Вифлеємській, принизив Самого Себе і ставши слабким Немовлям. Для здійснення нашого спасіння зазнав Господь люту смерть на Голгофі, пройшовши «путь всієї землі» (Нав. 23:14), розділивши долю не лише всякого народженого в муках, але і всякого померлого в стражданнях і скорботі, наодинці і залишення Богом. Для повернення нашого у світлий Дім Отчий, де «осель багато» (Ін. 14:2), воскрес Христос, розриваючи навіки задушливі обійми смерті, звільняючи усіх нас, тих, кого «Він не соромиться називати …браттями… і визволити тих, що страхом смерти все життя трималися в рабстві» (Євр. 2:11,15).

І ось нині тут, на горі Елеонській, у найбільш, можливо, красивому місці на землі, завершується коло Господнього служіння. Тут і зараз завершується «виконання всякої правди» (див. Мф. 3:15), про яку говорив Ісус на самому початку Свого служіння Своєму ж пророкові. «Той, Хто зійшов з небес, Син Людський» (Ін. 3:13) возноситься в надсвітові Обителі Горні, щоб, знову покинувши їх, повернутися на землю, на якій вже ніде Йому буде прихилити голову; повернутися, щоб цього разу судити світ. Ось чому два ангели в преславний день Вознесіння сповістили апостолам велику таємницю майбутнього віку, сказавши їм: «Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо» (Діян. 1:11).

Так здійснення Нового Завіту пророкує про завершення людської історії, передрікає часи, коли небо сховається, «згорнувшись, як сувій» (Одкр. 6:14), коли зірки небесні падуть на землю, коли «смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло» (Одкр. 21:4). І ось заради здійснення передреченого, заради «нового неба і нової землі» (Одкр. 21:1) «належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день, і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима» (Лк. 24:46,47). І як читали ми учора увечері в пророка Захарії: «Ось настає день Господній… І стануть ноги Його у той день на горі Елеонській, яка перед лицем Єрусалима на сходіІ буде у той день, живі води потечуть з Єрусалима» (Зах. 14:1,4,8).

Живою водою віри у Вічне Життя разом з воскреслим Сином Людським напоюються душі усіх, хто вірить у дійсність воскресіння Христового. Живою водою віри в чудову і незбагненну людським розумом реальність вознесіння Господнього живить наші серця свята Його Церква. Обітованим даром Духа Святого, «утвердивши їх Своїм благословенням», як співається в тропарі сьогоднішнього свята, Син Божий, Який вознісся в Небесні Оселі Свого Отця, дарував кожному з вірних Своїх невід’ємну радість спілкування з Богом. Ту саму вічну радість, якою зраділи апостоли Христові, покидаючи місце прощання зі своїм Спасителем. Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Вознесіння Господнє