Проповідь священика Сергія Ганьковського на свято П’ятидесятниці. . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Нині збувається над нами обіцяння Спасове. Нині виконуються слова Його, сказані учням після Тайної вечері: «І Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік, Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде. Не залишу вас сиротами; прийду до вас» (Ін. 14:16-18).

І ось зі священним трепетом уся Церква приймає нині благодать Святого Духа, благає про Нього, жадає Його, чекає Його пришестя, як колись і апостоли у світлиці Сионській благоговійно чекали «обіцяного від Отця» (Діян. 1:4) вогненного хрещення Духом Святим.

Колись, тисячоліття тому, цього дня народу Божому був дарований Закон. І тоді, біля підніжжя Синаю, людям, які стояли навколо гори, могло здатися, що виконати ці заповіді, накреслені вогненним перстом Божим на кам’яних скрижалях, цілком можливо. І століття мали пройти і сотні поколінь змінитися, щоб усі зусилля народу врятуватися Законом виявилися марними, щоб підсумок цим зусиллям підвели слова Сина Божого: «Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:5).

«Прийди і вселися в нас», – волаємо ми сьогодні, бо без Нього не можемо робити нічого!

«Прийди і вселися в нас», – просить нині народ Божий, уся Церква Христова, яким було одкровення про Закон і Благодать, якій явлено було, що «закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб нам виправдатися вірою» (Гал. 3:24). І в той момент, коли прийшла «повнота часу» (Гал. 4:4), Церкві відкрилася пришестям Духа-Утішителя правда про те, що «закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися» (Ін. 1:17).

«Прийди і вселися в нас», – волає уся православна повнота, не чекаючи від цього пришестя Утішителя ні багатства, ні влади, не сподіваючись на безскорботне і зручне життя на незручній і скорботній землі. Але сподіваючись на милосердну допомогу в найголовнішій справі усього життя нашого – у покаянні, у тому, про що уклінно просили ми щойно словами молитви Василія Великого: «Вимірюй беззаконня наші милосердям Своїм, протистав безодню Своїх щедрот безлічі гріхів наших».

Якщо за людським міркуванням вимірювати наше беззаконня і гріхи абсолютною святістю, абсолютною досконалістю нашого Бога, тоді спасіння душі, тоді Вічне Життя стають просто нерозв’язним завданням. Тоді залишається відчайдушно закричати услід за учнями Спасителя: «Так хто ж може спастися?» (Мф. 19:25).

Але, слава Богу, рахуємо і вимірюємо не ми – рахує і вимірює Він! Але, слава Богу, Дух Святий, Якого ми благаємо «вселитися в нас», за вірним словом апостола Павла, «підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними» (Рим. 8:26).

Від свого розуму, від пропащого свого духу просити можна і про багатство, і про процвітання, і про безтурботне, солодке життя на цій землі. Але коли Дух Святий у відповідь на заклик народу Божого благодатно сходить на зібрання тих, хто об’єднався в ім’я Христове, тоді кожному стає зрозуміло, що просити Його передусім треба про те, що вічне і нетлінне: про ті самі «скарби на небі», які «ні черв, ні тля не точать», які і «злодії не підкопують і не крадуть» (Мф. 6:20). Тому всякий раз, зібравшись разом, ми залишаємо наші повсякденні, наші приватні прохання і упокорені благання та згідно і відважно вимагаємо в нашого Утішителя і Вседержителя найважливішого, того, що дійсно потрібне, – очищення і спасіння. Бо як і Старому Ізраїлю можна було повернутися в землю, «яка тече молоком і медом» (Сир. 46:10), тільки виконуючи даний йому на Синаї Закон, так і нам, Новому Ізраїлю, Церкві Христовій, можна досягти Небесного Єрусалиму, Царства Божого, тільки очищеними «від усякої скверни», тільки врятованими.

Колір Трійці – зелений. Це сяйво квітучої родючої землі, це колір святості і сподівання, це колір надії і життя. І як же не сподіватися нам, як же не тріумфувати, якщо знову і знову, в який вже раз, у розквітаючій природі Господь виявляє нам знаки Свого прощення і благословення, якщо в який вже раз у відповідь на покірливі прохання народу Божого всесильна благодать Святого Духа наповнює наші храми, наші душі і наші серця! Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: День Святої Трійці