Особливі благодатні дарування

У заключному розділі єпископ Олександр (Мілеант) розповідає про дари Святого Духа, про які ми дізнаємося з Біблії . . .

Окрім так званих загальних дарувань, якими Дух Святий збагачує кожного віруючого для його морального відродження, існують ще так звані надзвичайні дари, які Він подає деяким людям для служіння Церкви. Про ці особливі дари ми читаємо в апостола Павла: “Кожному дається виявлення Духа на користь. Одному дається Духом слово мудрости, іншому – слово знання, тим же Духом; іншому – віра, тим же Духом; іншому – дари зцілення, тим же Духом; іншому – творення чудес, іншому – пророцтво, іншому – розпізнавання духів, іншому – різні мови, іншому – тлумачення мов. Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому завгодно… І одних Бог настановив у Церкві, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далі, іншим дав сили чудотворення, також дари зцілення, заступництва, управління і різні мови” (1Кор. 12:7-11,28).

З часом потреба в деяких надзвичайних даруваннях ослабла. Поза сумнівом, що кожен охочий потрудитися для загального блага отримує від Бога необхідну допомогу і керівництво. І тут велика кількість благодаті в тій або іншій людині обумовлюється не лише Богом, “бо без міри дає Бог Духа” (Ін. 3:34), але чистотою серця певної людини і тим, скільки благодаті ця людина може прийняти.

Надзвичайні дарування найповніше перераховані пророком Ісаєм, який передбачив, що на прийдешньому Месії спочине “Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух відання і благочестя” (Іс. 11:2). Всього тут вказано сім дарів Святого Духа, що Церквою розуміється, як повнота дарувань. Христу, як Боголюдині, Яка поєднує в Собі потрійне служіння, – пророче, першосвященицьке і царське – дана вся повнота благодаті. Очевидно, інші служителі Божі, які посильно беруть участь у Його справі створення Царства Божого серед людей, теж наділяються дарами Святого Духа – відповідно до свого служіння. Вказані пророком сім дарів Духа поміщено ним за порядком від найбільших до основних:

  • Дух Господній – це вищий всеосяжний (7-й дар), що полягає в найближчому перебуванні в Богу.
  • Дух премудрости і розуму – (6-й і 5-й дари) поширюється на інтелектуальні якості служителя Божого і полягає в глибокому проникненні в суть питань віри і моральності, у вірній оцінці духовного стану людей і в прозрінні майбутніх доль суспільства. (На цю тему див. ще: Лк. 12:12, Діян. 6:10; 1Кор. 2:4-13, 1Кор. 8:3, 1Кор. 12:7-11; Еф. 1:17-18, Дан. 1:17).
  • Дух ради (розсудливості) і кріпкости – (4-й і 3й дари) поширюється на діяльні здібності служителя Божого і полягає в здатності приймати вірні рішення, а також у силі волі, щоб їх здійснювати.
  • Дух відання і благочестя (чи страху Божого) – (2-й і 1-й дари) обіймає собою релігійно-моральну основу служителя Божого і полягає в пізнанні істин віри і в благочестивому релігійному налаштуванні, яке спрямоване усе здійснювати на славу Божу.

Священне Писання про благодать Святого Духа

Новозавітне Писання дуже докладно вчить, яких саме дарів слід просити в Бога. У своєму посланні до Галатів апостол Павло пише: “Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість” (Гал. 5:22,23). Як ми бачимо, всі ці дари відносяться до духовно-моральної сфери. Як і пророк Ісая, апостол Павло починає з вищих дарів, переходячи поступово до тих, які служать основою. Слід зауважити, що наведені тут дари Святого Духа йдуть паралельно чеснотам, до яких закликає Спаситель у Своїх Заповідях Блаженства (Мф. 5-й розділ). Повчально тому співставити ті та інші. Наслідуючи порядок апостола Павла, плід Духа:

  • Любов, радість. Любов – це “сукупність довершености” (Кол. 3:14). У того, хто досягає досконалості вона настільки сильна, що заради Господа і улюблених вони готові жертвувати всім – навіть власним життям. При цьому радість, що подається їм Святим Духом, іноді робить їх нечутливими до скорботи (Блаженні гнані за правду… Радуйтесь і веселіться… 8-а і 9-а заповіді блаженства. Див. ще 1Сол. 3:12; 2Тим. 1:7).
  • мир, довготерпіння, доброта заспокоєння сил душі, чистота серця і духовна мудрість роблять людину здатною й інших примиряти з Богом (Блаженні чисті серцем Блаженні миротворці…6-а і 7-а заповіді).
  • милосердя – здатність співчувати людям, бажання допомогти їм (Блаженні милостиві… 5-а заповідь).
  • віра – духовна чуйність і інтуїція до сприйняття релігійних істин, спрага жити духовними цінностями (Блаженні голодні і спраглі правди... 4-а заповідь блаженства).
  • лагідність – заспокоєння вдачі – показник морального одужання (Блаженні лагідні… 3-а заповідь блаженства).
  • стриманість – упокорювання, покаяння і стриманість – це потрійна основа, на якій ґрунтується будівля чеснот (Блаженні убогі духом Блаженні ті, що плачуть…, перші дві заповіді блаженства).

Окрім цих, Священне Писання згадує й інші благодатні дари, які сприяють духовному зростанню людини. Наведемо деякі з них.

Перша дія Святого Духа – це вести людей до Христа, вселяючи в них віру в Нього та в істинність усього того, чому Він учив (Ін. 6:44; Гал. 1:15-16, Еф. 2:8; Неєм. 9:20-30, Єз. 36:26-27; Ін 16:13; 1Ін 2:20-27; 1Кор. 12:3; 2Кор. 3:3; Еф. 2:18). Дар віри, у свою чергу, відкриває доступ до інших благодатних дарів (Рим. 5:2). Схиляючи людину увірувати в Христа, Дух Святий, проте, не поневолив волі людини. Тому людина вільна прийняти чи відкинути те, що вселяє їй Дух Святий. Проте людина відповідальна перед Богом за своє рішення (Ін. 12:48; Діян. 7:51).

Насадивши в людині насіння віри, Дух Святий схиляє людину до покаяння і виправлення, пом’якшуючи її запекле серце (Зах. 12:10-13:1; Діян. 2:37; Рим. 2:4). Він сприяє молитві (Рим. 8:26) і очищає совість того, хто кається (1 Ін. 1:7; Діян. 2:22-41).

У Хрещенні Дух Святий народжує людину для духовного способу життя, повністю перероджує її, змінюючи в ній градацію цінностей. Це внутрішнє переродження Писання уподібнює воскресінню з мертвих, в якому віруючий стає новим творінням Божим (Ін. 3:3-6; 2Кор. 5:17; Гал. 6:15; Кол. 2:13; Еф. 2:15).

Розбудивши в людині духовні здібності, Дух Святий веде її до духовного способу життя і подвигу (Лк. 4:1, Гал. 2:20; Тит. 2:11-14). У результаті покаяння і подвигів стриманості “зовнішня людина” (тіло), як би “тліє”, проте “внутрішня людина” оновлюється кожного дня (2Кор. 4:16).

Людям, які живуть духовними інтересами, Дух Святий дає тепле відчуття усиновлення і близькості до Бога (1Ін. 3:1-2; Рим. 8:13-16,23; Гал. 4:6). Він запалює в людях духовне горіння і прихильність до Бога (Лк. 12:49; Флп. 2:13). При цьому Він подає їм силу, бадьорість, міцність і невтомність (Іс. 40:29-31; 1Кор. 15:10; Еф. 6:10; Флп. 4:13; Еф. 3:20; Рим. 8:26 і 8:37; Гал. 2:20).

Буквально кожен крок земного шляху віруючого Дух Святий направляє до спасіння і блага (Пс. 142:10; Іс. 63:10-14, Ін. 4:13,14; 1Пет. 1:5), подаючи йому все необхідне для життя і благочестя (Як. 1:17; 2Пет. 1:3-5; 2Кор. 3:5, 2Кор. 12:9-10).

Так упродовж усього життя людини Дух Святий перетворює її, прикрашає моральною досконалістю і уподібнює Христу. Він освячує віруючих, роблячи їх живими храмами Бога (Гал. 3:27; 1Кор. 3:16-17; 1Сол. 5:23).

<< Про благодать Святого Духа

Висновок >>

Автор: єпископ Олександр (Мілеант)