Про частоту сповіді, про те, що вона дає, а також про важливість читання Біблії, розповідає о. Зиновій Павлиш . . .

Якщо би ми сповідалися раз на квартал, було б уже чотири рази на рік. Якщо би ми приступали до сповіді кожного посту, а їх протягом року чотири (Великий піст, Петрівка, Спасівка та Пилипівка), то також було би чотири рази. Свята Христова Церква заохочує християн раз на місяць приступати до святого таїнства Покаяння. А це можливо тільки тоді, коли в нашій душі, нашому серці зародиться тверде та щире бажання.

Що дає людині часта сповідь?

1. Найперше – Божу благодать, тобто освячуючу ласку. Людина знову стає дитиною Божою, храмом Божим, учасником Божої природи та наслідником Царства Божого.
2. Свята Сповідь прощає людині вину, вічну кару і якщо не всю, то частину кари дочасної.
3. Свята Сповідь повертає людині всі заслуги, які вона мала до того, як вчинила тяжкий гріх.
4. Свята Сповідь щоразу помножує в нашій душі освячуючу ласку та приносить багато допоміжних ласк.
5. Свята Сповідь вливає в душу життєдайну силу, скріплює волю, виробляє характер, лікує душевні рани.

Людина, яка постійно, щомісяця, приступає до святого таїнства Покаяння і не вчинила тяжкого гріха, має можливість на Святій Літургії прийняти найсвятіше Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа. Прийнявши Пресвяту Євхаристію, людина виконала бажання Спасителя перебувати і жити в нас: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому».

Пам’ятаймо, мої любі, що наша безсмертна душа від самого її створення призначена до вічного життя, тобто до злуки з Богом, як про це говорить святий Августин: «Сотворив Ти мене для Себе й неспокійне моє серце, аж доки не спочине в Тобі, о Боже!»

Ісус Христос звертається до нас словами: «Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мт. 5:48). Щоб осягнути і стати досконалим та спасти свою єдину і безсмертну душу, людині необхідно постійно працювати, старатися та боротися. Цю нашу боротьбу і наші старання можна порівняти з життям спортсмена, який хоче осягнути вершину майстерності й стати чемпіоном. Для цього він повинен щоденно і постійно працювати над собою. Бо якщо занедбає себе, то йому доведеться починати все спочатку. Щось подібне діється з людиною, яка хоче осягнути християнську досконалість. Щоб осягнути вершину праведного християнського життя, потрібно постійно і наполегливо працювати над собою, бо тільки тоді людина зможе досягти мети.

Багато людей бажає осягнути спасіння без жодних зусиль. Однак це неможливо. Тому, якщо бажаємо осягнути вічне життя в Небесному Царстві, ми повинні докласти всіх можливих зусиль.

Постійна праця над собою – читання Святого Письма

Велику та неоціненну допомогу черпаємо в щоденному читанні Святого Письма. У ньому знаходимо відповіді на всі наші життєві запитання. Як жити, у кого вірити, кого любити, кому служити та якою дорогою йти, щоб спасти свою душу… Для практикуючого християнина Святе Письмо повинно бути постійною настільною книгою!

* * *

В одній сім’ї, яка вважала себе правдиво християнською, адже всі в ній молилися, ходили до Церкви, приймали святі таїнства, сталася цікава та повчальна подія.

Якось під час суботнього прибирання мати підійшла до домашньої бібліотеки і почала наводити в ній лад. Її 5-річна донечка радо взялася допомагати своїй матері. Вона вийняла велику Біблію і з дитячою цікавістю почала перегортати сторінки, бажаючи знайти в ній гарні малюнки. Мати, побачивши те, строго наказала дитині поставити Біблію на місце:

– Доню, тобі не можна брати цю книгу. Це книга Божа!

Слова заборони збудили в дитині велику цікавість, і наступного дня вона знову взяла цю велику книжку. Коли мати це побачила, дорікаючи їй, знову нагадала, що це книжка Божа. Маленька доня відповіла:

– Мамцю! Коли ти ніколи не читаєш цієї книжки, чому ти не віддаси її Бозі!

Які повчальні слова дитини!

Може й у нас ця Божа книжка перетворилась на інвентар бібліотеки?

Участь у житті парохії

Це не що інше, як участь у спільній прославі всемогутнього Бога. Щоразу, беручи участь у реколекціях, семінарах чи конференціях, ми удосконалюємо себе в пізнанні спасенної науки, яку приніс Син Божий – Ісус Христос від Отця Небесного. Ми більш свідомо сприймаємо цю науку, розуміємо, що вона дарує нам життя вічне. Приємними для Бога є також наші спільні чування в спільнотах та братствах. Вони дають можливість краще зосередити нашу увагу, удосконалюють нас: «Де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них».

<< Як ми використовуємо цей безцінний дарунок – сповідь?

Проявляти милосердя >>

Зміст