Святе таїнство хрещення
Про встановлення таїнства хрещення, хто його може звершити та вимоги, які висуваються до кандидати на хрещення, розповідає о. Зиновій Павлиш . . .
Хрещення є першим і найнеобхіднішим таїнством. Першим – бо воно вводить нас у «Ковчег спасіння», Христову Церкву, і чинить нас її членами; також воно дає можливість приймати всі інші таїнства та священнодійства, через які Бог освячує, живить і провадить. А найнеобхіднішим – бо ніхто з неохрещених не може спастися: «…якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже» (Ін. 3:5). Святий Августин, каже: «Якщо Тіло Христове, будучи без гріха, було охрещене, щоб дати примір до наслідування, о скільки більше мусить бути охрещене грішне тіло, щоб оминути осудження».
Коли встановлене таїнство Хрещення?
Святе таїнство Хрещення Ісус Христос установив тоді, коли дозволив Іоаннові Хрестителю охрестити Себе в Йорданських водах. Святий Августин каже, що із входженням Ісуса Христа в Йордан вода отримала освячувальну силу. Відразу після хрещення Небо відчинилось і Святий Дух у вигляді голуба зійшов на Ісуса, а з Неба пролунав голос: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3:17). Так Триєдиний Бог дав воді силу освячувати, обираючи її як матерію для святих таїнств.
Це таїнство підтверджують слова Спасителя, коли Він звертається до Никодима: «Істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже» (Ін. 3:5).
Таїнство Хрещення люди почали приймати, відколи Ісус після Свого Воскресіння, повелів Своїм апостолам іти у світ навчати і христити: «Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мф. 28:19). Це підтверджують верховні апостоли Петро і Павло: «Благословен Бог … Який з великої Своєї милости відродив нас воскресінням Ісуса Христа з мертвих для живого уповання» (1Пет. 1:3); «Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї, щоб освятити її, очистивши водяною купіллю через слова» (Еф. 5:25-26).
Що означає охрестити?
Христити – дослівно означає змивати, очищувати, а отже, виконати настанову Христа зробити учнем кожну людину: «…навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:19-20).
Крім того, у таїнстві Хрещення, крім такого видимого знаку, як поливання водою, є ще й невидима благодать – Боже Слово. Як колись Ісус Христос Своїм словом воскрешав мертвих (згадаймо молодця з Наїну, дочку Яїра, Лазаря), так само тепер Він воскрешає нашу духовно омертвілу душу, змиваючи з неї первородний гріх, оживляючи її, освячуючи. Як при хрещенні Спасителя відкрилося Небо і на Ісуса зійшов Святий Дух, так і тепер у таїнстві Хрещення відчиняється Царство Небесне. Хрещення здійснюється водою, а звершується силою та діянням Святого Духа. Господь «спас нас… з Своєї милости, через купіль відродження і оновлення Святим Духом, Якого щедро вилив на нас через Ісуса Христа Спасителя нашого, щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя» (Тит. 3:5-7). Хрещення – це смерть і воскресіння в Христі. У хрещенні ми вмираємо для гріха та воскресаємо до нового, праведного життя.
Хто може охрестити?
Є три категорії тайнослужителів, які можуть уділити це таїнство.
До першої категорії належать єпископи і священики. Адже вони є правдивими наслідниками Христових апостолів.
До другої категорії належать диякони. Коли немає єпископа чи священика, охрестити людину може диякон.
До третьої категорії належать усі люди. В екстрених ситуаціях, коли неохрещеному загрожує втрата життя, а дістатися до церкви немає можливості й поруч немає священика, охрестити може будь-хто, неважливо, чи це чоловік чи жінка, християнин чи поганин. Однак є одна умова: зробити це треба так, як зобов’язує Церква, тобто слід полити голову хрещеника водою та одночасно промовити встановлену форму: «Хрещається раб Божий (раба Божа) (ім’я) в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь».
Коли небезпека минула, тоді хрещенику необхідно прийти до церкви чи, якщо це немовля, необхідно принести його в храм Божий, щоби священик доповнив усі обряди та уділив таїнство Миропомазання. А якщо є сумнів, чи в екстреній ситуації все зроблено правильно, тоді священик повторить це таїнство.
Легка доступність матерії (води) та коротка форма свідчать про надзвичайну важливість цього таїнства і про велику дбайливість Бога, який бажає спасти кожну душу.
Матерія та форма Хрещення
Матерією таїнства Хрещення є природна вода (з криниці, ріки, озера, джерела, моря). Людина мусить дотримуватися Христових вказівок: «Якщо хто не народиться водою і Духом…» (Ін. 3:5). Тому матерією повинна бути тільки вода і то, найкраще, освячена.
Формою таїнства Хрещення є слова: «Хрещається раб Божий (раба Божа) (ім’я) в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа». Із Троїчної форми чітко видно співпрацю Пресвятої Тройці, тобто Її безпосередню участь у таїнстві. Бог Отець приймає охрещеного за Свого сина і наслідника неба; Бог Син приймає його за Свого люблячого брата й ученика, а також учасника всіх Своїх заслуг; Бог Дух Святий бере його душу за Свою обручницю, даруючи їй надприродні дари та чесноти. Так наша душа і тіло стають храмом Пресвятої Тройці.
Приготування дорослого до Хрещення
Зі Святого Письма знаємо, що Христові апостоли в день Зіслання Святого Духа, після величавої проповіді про ціль і прихід Ісуса Христа та визнання Його як Спасителя людського роду, охрестили близько трьох тисяч людей: «Ті, які охоче прийняли слово його, охрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ» (Діян. 2:41). У той час, як пояснюють Святі Отці та Вчителі Церкви, ймовірно сам Святий Дух підготував душі і серця тих людей.
Однак з часом кількість тих, які бажали прийняти хрещення, зростала. Тоді і виникла потреба гідно готувати їх до прийняття таїнства Хрещення. Як сонце і дощ дають землі більше користі, коли вона добре упорядкована і зорана, так і святі таїнства дарують душам більше благодаті, коли ми достойно підготуємося. Особливо актуальним це стало за часів царювання Константина Великого, коли переслідування християн були припинені.
Для приготування визначали відповідний час, де бажаючим «оглашали» правди християнської віри і моралі. Цих людей стали називати «оглашенними», грецькою – «катехуменами». На цих науках вони вивчали історію Старого і Нового Завіту та катехитичні правди (Декалог, заповіді любові, правди віри, святі таїнства, церковні заповіді та основні молитви).
На практиці їх привчали до виконання діл милосердя, до постійної молитви, посту та до обов’язкової участі в богослужіннях, а особливо в Службі Божій. «Оглашенні» мали визначене місце в церкві – нинішній притвор. Тут вони слухали Службу Божу, Святе Письмо та проповідь. Після проповіді всі присутні християни молилися за них (єктенія оглашенних), а на виголос диякона: «Всі оглашенні вийдіть…» – ці люди покидали храм.
Чому? Бо далі слідували найтаїнственніші речі, до яких можуть приступати тільки вірні християни: визнання віри (Вірую), приношення безкровної жертви (Євхаристії), Господня молитва (Отче наш) і Святе Причастя.
Отже, щоб хрещення дорослої людини було дозволене і важне, вона повинна:
- мати бажання прийняти це таїнство;
- зрозуміти цінність Христової спасенної науки та прийняти її;
- вивчити найважливіші молитви та правди Христової віри.
- обов’язково пробудити в собі щирий жаль за всі вчинені гріхи. При хрещенні Господь відпускає всі гріхи. І очевидно, що перед цим таїнством людина повинна перепросити Бога і постановити виправитися. Коли в день П’ятдесятниці люди, зворушені проповіддю апостолів, питали: «Що нам робити?» – апостол Петро сказав їм: «Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа» (ді. 2:38);
- особисто і прилюдно скласти хресні обітниці, тобто тричі відректися сатани та тричі пообіцяти вірити в Христа.
- особисто скласти визнання святої віри, тобто промовити Символ віри.