Різниця між Жертвою і Тайною

Про головну мету Таїнства Євхаристії та про її плоди, розповідає о. Зиновій Павлиш . . . .

Головною метою Пресвятої Євхаристії є Жертва, яку приносить Ісус Христос Своєму Отцеві за гріхи всього світу. Цю чисту, досконалу та милу Богові Жертву Син Чоловічий приніс під час Тайної Вечері, і ця Жертва перевищує всі можливі жертви. Чому? Бо її довершує особисто Ісус Христос, Син Божий. З того часу, коли Він встановив цю безкровну Жертву, є тільки один гідний Бога спосіб жертви на землі – Божественна Літургія.

Літургійна жертва ділиться на дві. Перша – це видима, кривава, хресна жертва, яку Син Божий приносить на Голгофі Своєму Отцеві за гріхи людства. Друга – це безкровна жертва, в якій Ісус Христос таїнственно (під видом хліба і вина) офірує Себе як корм для наших душ.

Жертвою та служителем у Святій Літургії в обох випадках є Ісус Христос, а жертовні дари в обох випадках ті самі – Його Тіло і Кров.

Свята Літургія – це безперервне (триватиме до кінця світу) відновлення кривавої жертви Ісуса Христа. «Це є Тіло Моє, що за вас віддається» (Лк. 22:19); «Пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мф. 26:27-28).

Звернімо увагу на слова «за вас». Вони означають не що інше, як те, що Син Божий жертвує Себе для кожного з нас. Він запрошує кожного стати наслідником життя вічного: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне» (Ін. 6:54). Свята Літургія є повторенням, відновленням та продовженням Жертви на хресті.

Апостол Павло, каже: «Бо кожного разу, коли ви споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде» (1Кор. 11:26).

У Службі Божій Христос наново помирає, аби грішному людству принести відкуплення та прощення гріхів. І тепер тільки від нас залежить, чи ми приймемо Його запрошення і чи осягнемо вічне, щасливе і радісне життя в Небесному Царстві.

Пресвята Євхаристія насправді є великим та незбагненним таїнством, яке здійснюється в переєствленні (переміні) хліба і вина на Христові Тіло і Кров. Ці слова переміни – «Це є Тіло Моє», «Це є Кров Моя» – незбагненні для нашого розуміння, тому й залишаються неосяжною Тайною. Це і є містерія Божої всемогутності та мудрості.

Ми не можемо знати, як саме відбувається переміна. Це для нас залишається незбагненною тайною. Однак ми чітко знаємо, що «не буває безсилим у Бога ніяке слово» (Лк. 1:37). А здійснюється це силою Святого Духа, Який сходить на принесені дари: «…Владико Чоловіколюбче, і ми кличемо і мовимо: Святий єси і Пресвятий Ти і єдинородний Твій Син, і Дух Твій Святий…» та «…І просимо, і молимо, і благаємо, зішли Духа Твого Святого на нас і на ці дари, що перед нами» (Молитва із Святої Літургії Іоанна Золотоустого).

Ми можемо і повинні вірити, що під час таїнства Євхаристії переміна відбувається. Бо це своїми словами засвідчив один і той самий Ісус Христос, Який неодноразово доказав Свою божественну всемогутність (переміна води в Кані Галилейській, неодноразове помноження хлібів, заспокоєння бурі на морі, ходіння по воді, оздоровлення сліпих, кульгавих, глухих, німих, прокажених, паралізованих та воскресінням із мертвих дочки Іаїра, молодця з Наїн та Лазаря). У своїй людській обмеженості ми можемо лише скоритися перед всемогутнім Богом, визнати свою недосконалість і хвалити Його за те, що зволив поділитися з нами тайнами Своєї премудрості й всемогутності.

Ісус Христос бажає від нас одного – утвердити в наших серцях непохитну віру в Його слова Правдивого і Всемогутнього Бога. Віра в Його слова дарує людині безліч ласк. Підтвердженням цього є події зі Святого Письма.

Кровоточива жінка. Вона 12 років хворіла на кровотечу і все своє майно витратила на лікарів, однак бажаного одужання не отримала. Почувши про великого Учителя та Чудотворця, Який лікує всяку недугу та неміч, в її серці народилась остання надія на порятунок. Вона подалася до Нього і, щоб не виявити себе перед людьми, бо соромилася своєї недуги, постановила: «Я тільки діткнуся крайчика одежі цього Великого Чудотворця й одужаю!» І справді, щойно вона торкнулася Його одежі, кровотеча припинилась і жінка зрозуміла, що одужала. Щоби винагородити жінку за її велику віру в Його всемогутність Ісус сказав: «Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром!» (Лк. 8:48).

Жінка-хананеянка. У неї було велике горе: її єдина дочка була важкохворою, її опанував злий дух. Дізнавшись про Ісуса-Чудотворця, жінка з вірою і покорою, прийшла до Нього і просила: «Помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується» (Мф. 15:22). Жінка не зневірилась і не образилася на слова Ісуса, які нагадували їй, що вона поганка і не належить до вибраного народу. Вона впала на коліна перед Ісусом і знову просила: «Так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх». Ісус, бачачи її міцну віру і покору, сказав: «О жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш» (Мф. 15:28). І в ту мить дочка її одужала. У своїй молитві ця жінка дотрималася трьох основних речей: непохитна віра в Ісуса Христа як всемогутнього Бога, повна і беззаперечна покора і, врешті, велика наполегливість.

Батько, який просив за сина, опанованого злим духом. Ісус, відповідаючи на прохання батька, сказав: «…Все можливе віруючому». Батько ж, відчуваючи свою слабку віру, відповів: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству» (Мк. 9:23-24). І син одужав.

Сотник, який просив за свого слугу. Він був твердо переконаний, що Ісусові непотрібно йти до його дому – одне тільки всемогутнє слово, і слуга буде здоровий. Ісус похвалив сотника за його кріпку віру, кажучи: «Істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри» (Мф. 8:10).

Воскресіння дочки Іаїра. Ісус, почувши, що дівчина вже померла, каже: «Не плачте, вона не вмерла, але спить» (Лк. 8:52). Прийшовши до хати, Він узяв її за руку і промовив слова: «Дівчино, встань!» І вона миттю встала жива і здорова (Лк. 8:54-55).

Отож, маючи такі беззаперечні докази Божої всемогутності, просімо в Господа про скріплення нашої віри словами євангельського батька: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству!»

Плоди Пресвятої Євхаристії

Головною метою таїнства Євхаристії є те, що Син Божий має можливість щоденно приносити Себе в жертву Отцеві Небесному за кожного з нас та дарувати всім, хто увірує в Нього, життя вічне – Своє дорогоцінне Тіло і Свою пресвяту Кров.

Перший Вселенський Собор у Нікеї (325 р.) навчає: «Піднесімо свого духа вірою і пізнаймо, що на цій Святій Трапезі лежить Агнець Божий, що бере гріхи світу на Себе і священиками жертвується безкровно. Приймаючи Його дорогоцінне Тіло і Кров, мусимо сильно вірити, що Він є завдатком нашого воскресіння».

Святе таїнство Євхаристії – це неначе животворне джерело, з якого випливають потоки незліченних ласк і благодаті. Цим животворним джерелом є наш Спаситель, Ісус Христос. Однак щоби ми могли достойно приймати Євхаристію, нам треба обов’язково бути в стані освячуючої ласки, тобто ми не повинні мати тяжкого гріха.

Найпершим і найціннішим плодом Пресвятої Євхаристії є життя вічне: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день» (Ін. 6:54). Хто достойно приймає Сина Божого, той єднається з Ним: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому» (Ін. 6:56).

Звичайна щоденна пожива підтримує наше тіло при житті й допомагає нам зростати та розвиватися, а святе таїнство Євхаристії кормить та утримує при житті нашу душу. Воно примножує сили і дає нам можливість успішніше боротися зі спокусами, приймати терпіння та хрести, які трапляються нам на дорозі нашого земного життя.

Святе таїнство Євхаристії відпускає, змиває, нищить усі наші легкі, повсякденні гріхи, воно лікує душевні ранки, завдані цими гріхами.

Святе таїнство Євхаристії відновлює наші сили, усмиряє і заспокоює пристрасті нашого грішного тіла, усуває байдужість, побільшує чесноти та відновлює спокій і ревність у нашій душі.

Святе таїнство Євхаристії запалює в серцях тих, хто її достойно приймає, міцною і щирою любов’ю до Ісуса Христа.

Святе таїнство Євхаристії надихає пізнавати, оцінювати і приймати Божу любов, Боже милосердя, Його безцінну науку та Його спасенні таїнства.

Святе таїнство Євхаристії переконує нас, що Ісус Христос, ніколи не залишав нас сиротами: «Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20). Він забажав назавжди залишитися з нами, щоби забезпечити нам щасливу вічність: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день» (Ін. 6:54).

<< Матерія і форма таїнства Євхаристії

Святе таїнство покаяння >>

Зміст