Покута
Про покуту, останню умову доброї і важної Сповіді, про її форми та виконання, розповідає о. Зиновій Павлиш . . . .
Покута у святому таїнстві Покаяння завжди повинна бути поєднана з кріпкою постановою виправитися, а з її виконанням закінчується наша свята сповідь.
Кожен наш гріх супроводжується двома ознаками: по-перше, він залишає на нашій душі пляму; по-друге, він взиває про кару перед Божою справедливістю.
Господь Бог як милосердний і люблячий Батько, у святому таїнстві Покаяння прощає розкаяному грішнику тяжку провину, тобто привертає його до Своєї ласки Божого синівства, відвертаючи від нього вічну кару пекла. Однак прощення вічної кари, ще не означає, що справедливий Бог не може карати грішника дочасними карами ще за життя тут, на землі. Друга правда віри чітко говорить нам: «Бог є справедливий суддя, що за добро нагороджує, а за зло карає».
Святий Бернард пояснює, що за кожен гріх і особливо тяжкий, ми повинні відпокутувати як за пляму і рану, яку одержали від гріха. Пляму прощає і змиває нам Господь Бог через Своє велике милосердя й любов до нас грішних. А щоби загоїлася рана, потрібне лікування, яке полягає у вживанні ліків, якими є покута. Святий Іоанн Золотоустий каже, що замало вийняти стрілу з тіла, треба обов’язково залікувати рану від стріли. Тому-то замало просто звільнитися від гріхів у таїнстві Покаяння, треба ще й вилікувати рану від гріха щирою покутою.
Священик перед розрішенням задає каянникові покуту: це може бути молитва, піст, милостиня чи якесь інше добре діло. Молитвою ми єднаємося з Богом, милостинею проявляємо любов до ближнього, а постом караємо себе самих.
До діл покаяння належить також обов’язок направити шкоду, заподіяну гріхом, тобто вибачитися або відшкодувати завдані збитки. Шкода може бути завдана як словом (честь і гідність ближнього), так і ділом (майно ближнього).
Серед людей, які займаються розбоєм, крадіжками та іншими грішними ділами, побутує думка: «Ось наближатиметься Пасха, тоді піду та й висповідаюсь, і Бог мені простить». Так, Господь з великої любові і милосердя до людини прощає їй гріхи, бо говорить: «Скажи їм: живу Я, – говорить Господь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі свого і живий був» (Єз. 33:11). Однак тільки тоді, коли грішник правдиво визнає, щиро жалкує та впевнено обіцяє виправитися, а не відбуває «повинність». При цьому пам’ятаймо, що кара за гріх залишається доти, доки ми не виправимо заподіяної шкоди.
Підтвердженням цього хай буде для нас чудовий вчинок святого папи римського Івана-Павла ІІ. Він змилосердився і простив своєму кривдникові, який 13 травня 1981 року намагався Його вбити. Однак за скоєний гріх, той мусив відбути покарання у в’язниці.
Тепер виникає запитання: як виправити шкоду? Звичайно, коли є можливість, потрібно вибачитися і відшкодувати збитки, однак як бути, коли є необхідність не виявляти себе.
Виправити кривду можна і не виявляючи себе. Якщо ми провинилися перед людиною, яку добре знаємо, однак соромимося її і не можемо відкрито визнати свою провину, тоді можна зробити їй, наприклад, подарунок, приурочивши його до якоїсь події в її житті, і тим самим виправити завдану шкоду. Якщо ж ми не знаємо людини або не знаємо, де вона перебуває, тоді маємо можливість відшкодувати завдану кривду, жертвуючи на будівництво церков, лікарень, шкіл, на будинки пристарілих, для хворих і потребуючих. Виконавши діло милосердя та справедливості, ми виконаємо обов’язок «реституції», тобто відшкодування, – щойно тоді цей гріх нам проститься.
Пам’ятаймо, покута завершує святе таїнство Покаяння, а невиконання її стягає на нашу душу тяжкий гріх.
Терпеливість та милосердя Бога
Ісус Христос, даруючи людству святе таїнство Покаяння, дає можливість кожній людині, якщо вона цього забажає, спасти свою душу. Для цього людина повинна брати безпосередню участь, і це підтверджує святий Августин: «Чоловіче, Бог, що сотворив тебе без тебе, спасти тебе без тебе не може». Тому Господь запрошує кожного з нас: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11:28). Він бажає допомогти нам та дарувати нам ласки, необхідні на дорозі нашого земного життя. Однак Він не змушує, а терпеливо чекає на наше свідоме рішення, щоби не порушити нашої свобідної волі. Про цю Божу довготерпеливість та Його велике милосердя розповідає нам така історія.
Один мандрівник мав дивний звичай: прибувши до якогось міста, він зразу старався відвідати кладовище. Його цікавили написи на надгробних плитах. Він їх записував і фотографував. І от одного разу він побачив величавий пам’ятник, на якому був напис: «Тут спочиває раб Божий Н., який перебував на цій землі 80 років, однак прожив лиш два роки! Чужинцю! Помолись за мир його душі!»
Здивований таким написом, він просить управителя кладовища пояснення? І одержує таку відповідь:
– Цей чоловік жив безбожно 78 років. За два роки до своєї смерті, він зрозумів ціль свого життя і навернувся до Бога. В своїй останній волі він виявив бажання, щоб саме ці слова написали на його надгробку!
Не відкладаймо, мої любі, наше покаяння на останній день, бо ніхто не знає, коли прийде той день, та хвилина. Кожної секунди дня і ночі може прийти Божий посланець (смерть) і покликати нас на Божий суддівський престол. Тоді вже не буде для нас Божого милосердя, бо наступить Божа справедливість.
Цінність святого таїнства Покаяння
У Покаянні на кожну людину сходить невидима Божа благодать. Бог з великої любові радо змиває з нашої душі всі визнані нами гріхи: «Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, – як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, – як вовну убілю» (Іс. 1:18). Він відпускає вічну кару, яку ми заслужили тяжкими гріхами, а також частину дочасних кар. Люблячий Господь з радістю повертає нам освячуючу ласку і помножує її, й ми знову стаємо дітьми Божими, Храмом Божим, учасниками Божої природи та наслідниками Царства Небесного. Крім цього, кожен каянник у святій сповіді отримує спокій совісті та душевну радість.
Навіть коли ми не вчинили тяжкого гріха – користаймо зі святого таїнства Покаяння, аби в нашій душі щоразу помножувалась освячуюча ласка і ми ставали кращими та милішими дітьми Божими.
<< Визнання гріхів, або прикмети доброї сповіді