Пропащі ангели

Про відступництво Люцифера та битву в ангельському світі, що сталася потому, розповідає єпископ Олександр (Мілеант) …

Святий Михаїл, що б’ється з Драконом, Альбрехт Дюрер

Усі ангели були створені Богом добрими. Проте, вони, як і люди, наділені були вільною волею і могли вибирати між послухом і спротивом Богові, між добром і злом. Зловживши своєю свободою, частина ангелів на чолі з Люцифером (Денницею) відпала від Бога і утворила своє царство – пекло. Слова Спасителя: «Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба» (Лк. 10:18), можна віднести до того далекого, доісторичного минулого, коли в ангельському світі сталося повстання проти Бога. Ця подія описана в Одкровенні з такими подробицями: «І відбулася на небі війна: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон і ангели його воювали проти них, та не встояли, і не знайшлося вже місця для них на небі. І скинутий був великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним» («дракон» – це Денниця, Одкр. 12:7-9). На підставі початкових слів цього видіння, де сказано, що дракон своїм хвостом «захопив з неба третю частину зірок» (Одкр. 12:4), дехто висловлює думку, що тоді Люцифер спокусив третю частину ангельського світу. Після відпадання від Бога, Люцифера стали іменувати «сатаною» (що означає «супротивник») і «дияволом» (що означає «наклепник»), а його ангелів – бісами або демонами.

Ставши злими, пропащі ангели намагаються захопити людей на шлях гріха і цим їх погубити. Цікаво звернути увагу на той факт, що самі пропащі ангели страшаться свого темного царства, що іменується пеклом або безоднею, бо вони благали Спасителя не посилати їх туди (Лк. 8:31). Спаситель називає диявола «людиновбивцею споконвіку», маючи на увазі той момент, коли він, набравши вигляду змія, спокусив наших прабатьків Адама і Єву, що порушили заповідь Божу, і цим позбавив їх безсмертя (Бут. 3:1-6). Відтоді, отримавши можливість впливати на думки, почуття і вчинки людей, диявол і його біси прагнуть увергнути людей все глибше і глибше в пучину гріха, в якій самі загрузли: «Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив», «кожен, хто чинить гріх, є раб гріха» (1Ін. 3:8, Ін. 8:34). Присутність злих духів серед людей є для нас постійною небезпекою. Тому ап. Петро закликає нас: «Будьте тверезі, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б пожерти» (1Пет. 5:8). Подібне застереження висловлює і ап. Павло, кажучи: «Одягніться в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощів диявольських, бо наша боротьба не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Еф. 6:11-12). З цих слів св. Писання ми бачимо, що людське життя є постійною напруженою війною за людську душу. Хоче того людина або не хоче, але вона з моменту свого народження залучена у війну між добром і злом, між Богом і демонами. Війна ця почалася ще до створення світу і триватиме до дня «Страшного суду». Фактично, на небі війна завершена повною поразкою зла. Але поле битви перенеслося з неба в наш світ і в серце людини. У цій битві із злом нам, як побачимо, діяльно допомагають добрі ангели.

Автор: єпископ Олександр (Мілеант)