Чи небезпечно мріяти і чи бувають мрії творчі? А християнам мріяти можна?  Протоієрей Ігор Гагарін про мрії і не тільки . . .

– Кажуть, що для повноти життя в кожної людини має бути мрія. Чи стосується це християн?

– Слово «мрія» має різні значення. У духовній літературі воно має негативний сенс. Мріяти – жити ілюзіями, підміняти реальне життя фантазіями і переживати ці фантазії як реальність. Звичайно, нічого доброго в цьому немає.

Але якщо під мрією розуміти палке бажання чогось досягти, то така мрія потрібна кожному, у тому числі і християнину.

Звичайно, головним нашим прагненням має бути Царство Боже. Це зрозуміло, але раз ви маєте на увазі цінності в рамках цього світу, то і тут є про що помріяти.

У кожного в житті має бути стимул, мотивація, щось, що примушує людину діяти, рухатися вперед. І я думаю, що в цьому сенсі мрія дуже корисна.

Пригадується фраза з якогось дитячого фільму: «Якщо людина чогось сильно-сильно хоче, вона обов’язково цього досягне». Пізніше я прочитав вже в якомусь психологічному дослідженні, що якщо людина дійсно, усім серцем чогось хоче – вона цього досягне, а якщо не досягла – значить, не дуже сильно і хотіла. Звичайно, тут є перебільшення, бо є речі, яких досягти неможливо, але багато в чому це твердження справедливе.

Гадаю, сильне, палке бажання багато в чому є запорукою того, що мета буде досягнута. Якщо розглядати лише життєві ситуації, найпростіший приклад – юнак полюбив дівчину і мріє про те, що вона полюбить його. Що в цьому погане? Самотня людина мріє зустріти іншу людину – «не добре бути чоловікові одному» (Буття 2:18).

Чи людина дуже сильно хвора, і мріє видужати. Запитайте в людини, яка лежить у лікарні, мучиться: «Про що ти мрієш?» І зрозуміло, що вона відповість. Тим більше якщо хворий хтось з твоїх близьких, рідних, хтось, кого ти любиш – прекрасно мріяти про його одужання.

Загалом, можна знайти багато чисто життєвих бажань, що стосуються цього земного виміру, і прагнути до яких цілком законно і добре. Бо для того, щоб рухатися, людина повинна ставити перед собою якусь мету. І можливість досягнення цієї мети пропорційна бажанню досягти цю мету і здібностям людини.

Якщо я зустріну підлітка і запитаю його: «Про що ти мрієш?», а він скаже: «Ні про що», не впевнений, що я за нього порадію.

Питання, які мрії співзвучні християнському світовідчуттю, а які абсолютно неспівзвучні.

Я пригадую, у мене був знайомий молодий чоловік, в якого весь час траплялися якісь негаразди з бізнесом: то його хтось обдурить, то щось інше. Одного дня він до мене приїхав, ледь не плачучи: «За що це мені? Чому Господь так зі мною?» Я намагався пояснити, що взагалі постановка питання «за що?» неправильна, і ми довго розмовляли. Нарешті, він раптом стиснув кулаки і з рішучістю вимовив: «Я все одно стану багатим! От побачите!» І все стало зрозумілим. От мрія!

Він зосередив на цьому бажанні всі сили своєї душі. І саме тому він приходив, плакав і сприймав своє життя трагічно, що доки в нього не виходило розбагатіти. Більше я з ним не зустрічався, але гадаю, напевно, він все-таки став багатим. Адже так пристрасно цього бажав! Чи став щасливим? Не знаю.

– Як же боротися з марними мріями, якщо людина знає, що вона все одно ніколи їх не здійснить? Як пізнати руйнівні мрії, відрізнити їх від творчих?

– Але ж усе, що відбувається в Церкві, сам устрій християнського життя, з неодмінним читанням Писання, молитви, пости, таїнства, – хіба не для того це все, щоб людина набула тверезості в найширшому значенні цього слова. Які слова вимовляє священик у вівтарі відразу ж після освячення Святих Дарів? Перше, що він вимовляє: «Щоб стали ці Святі Дари причасникам на тверезість душі».

Повторимо ці слова «ТВЕРЕЗІСТЬ ДУШІ».

А що це – тверезість душі? Напевно, це і є здатність бачити усе в істинному світлі. Відрізняти справжнє від суєтного.

Усе в житті для нас стає ясним тільки у євангельському світлі. Тому в тій мірі, в якій мої бажання, мої мрії не суперечать Євангелію, у тій мірі вони цілком законні.

Ми знаємо, що більшість чудес, які здійснював Господь, пов’язані із зціленнями – жінка, яка страждала на кровотечу, сліпонароджений, біснуватий – усі вони, звичайно, мріяли зцілитися. Єдиний випадок, коли Господь не виконав прохання людини, описаний в Євангелії від Луки:

«Хтось з народу сказав Йому: Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною! Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас? При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку» (Лк. 12:13-15).

От для нас ясний приклад: якщо наші мрії зосереджені на тому, щоб мати в житті більше матеріальних благ, це мрії негідні. Бажати цього, звичайно, можна, але не дуже сильно. І вже звичайно, не мріяти!

– Але ж навіть деякі позитивні мрії можуть руйнувати людину? Тобто людина вже буде настільки занурена в цю мрію, що невиконання її в якесь найближче майбутнє почне її руйнувати?

– Звичайно! Тому будь-яке наше прагнення має супроводжуватися словами: «Але не моя нехай буде воля, а Твоя». І не лише, звичайно, словами, але і повною довірою до Того, до Кого вони звернені.

Бажань у всіх у нас багато, дуже важливо, щоб була правильна ієрархія цих бажань, щоб людина бачила, що для неї важливе в першу чергу.

І ще важливе все, що відбувається в нашому житті, оцінювати з такого кута зору: чи буде мені від цього краще, або я самий буду від цього краще. Бажати, щоб мені було краще, можна, чому ні? Але це бажання повинне дуже сильно поступатися бажанню самому бути краще. От про що слід мріяти! «Блаженні голодні і спраглі правди» (Мф. 5:6). Тобто праведності. Саме жадати, а не просто бажати. Можливо, я помиляюся, але в моєму розумінні в цьому випадку слова «спрага» і «мрія» – синоніми.

– З віком мрії не притупляються? І взагалі, це нормально – бути дорослим мрійником?

– Якщо людина нормальна, якщо вона здорова духом, то вона до останніх років і до гробової дошки про щось мріє. А як раз коли людині вже нічого не потрібно – це біда. Звичайно, з роками людина дуже багато що втрачає. Вік – це така річ, яка дуже по-різному впливає на людину. На багатьох людей вік впливає руйнівним чином. Але є ті, які саме в старості і розквітають. І це теж залежить від того, про що і як мріє людина.

Якщо людина не прагне ставати краще, не пливе проти течії, тоді її понесе за течією. У річці не можна стояти на місці. Якщо людина не прагне увись, вгору, то поступово опускатиметься.

З роками іноді люди втрачають дуже багато достоїнств, які вони мали в юності. Для того, щоб цього не сталося, багато що потрібне, у тому числі і хороша, гідна мрія.

– А якщо людина мріє нагрубіянити начальникові, який її замучив, побити однокурсника, який знущається, пограбувати банк і розбагатіти, врешті-решт, а в реальності тиха і малопомітна, то і нехай собі мріє? Зовнішня порядність при бурхливому житті у світі фантазій, до чого це може призвести?

– Спаси нас Господи від таких мріянь! Так, буває, коли людина мріє комусь помститися, і вже подумки уявляє собі це. Чи, коли людину образили, вона не знайшла, що відповісти, але потім цілий день подумки розмовляє з тим, хто її образив. Зрозуміло, як такі мрії руйнівні.

Якщо всередині в мене злість, заздрість, бажання помститися набувають сили мрії, це дуже страшно. В якийсь момент диявол може скористатися цим моїм станом і розташувати обставини так, що мрія збудеться. Власне, люди, які скоїли страшні злочини, вбивства, спочатку дали усередині себе хід тим нездоровим бажанням, які якоюсь мірою є в нас в усіх.

Хто з нас може сказати, що він ніколи не переживав недобрі почуття і бажання в душі? Ми всі час від часу зазнаємо сатанинські атаки, спокуси. Але потрібно вміти дати оцінку цим недобрим думкам і бажанням, щоб не приймати їх, боротися з ними, долати їх.

– Якщо говорити про мрії, то умовно мріяння можна поділити на мрії про майбутнє і про минуле. Про майбутнє зрозуміло – про хорошого чоловіка, зробити кар’єру і т. д., а про минуле – виправити якісь події, себе: «Ах, якби все повернути». З точки зору християнина такі мрії корисні чи небезпечні, і чому?

– Звичайно, це шкідливо. Такі мрії вже точно ні до чого хорошого ніколи не призведуть.

– Але якщо це жаль про скоєне?

– Якщо жаль перетворюється на покаяння – прекрасно. Він буде заслоном для повторення цього в майбутньому. А якщо це злість від того, що все вийшло не так, і образа, тоді звернення до цього в пам’яті може викликати лише погані почуття. Людина згадує про щось і озлобляється. У житті, взагалі, щось потрібно пам’ятати, а щось потрібно вміти забувати. Хороша пам’ять – не та, яка вміє утримати в собі усе, а та, яка вміє ще і викидати те, що отруює душу.

– Мрія як творча властивість людини – корисна? Чи до певного віку? Усі ми знаємо, наприклад, фантастичну літературу, де письменники створювали цілі світи, а тепер люди йдуть у цю реальність від свого життя, наскільки це правильно – пошук кращої реальності?

– Коли діти грають, це нормально, бо гра формує дитину. Але при цьому дуже важливо, щоб дитина розуміла, що це гра.

Коли ж дорослі грають, це трохи дивно. Мені здається, у житті так багато ситуацій, які вимагають від нас по-справжньому, реально виявити мужність, великодушність, благородство, що ігри вже зайві. Хоча ніякого зла я в цьому не бачу, усе добре, що робить людину краще. Якщо така гра сприяє розвитку добрих початків у людині, нехай буде гра.

– Ви можете навести приклад конструктивної мрії про майбутнє, яка допомогла вам визначитися в житті, вибрати професію чи сконцентрувати свої можливості?

– У мене були деякі мрії, які не збулися, і слава Богу, тому що зараз, озираючись назад, я розумію, що мріяв не про те, про що варто було мріяти. Я не хочу сказати, що це було щось ганебне чи погане, швидше – суєтне.

Були мрії, які збулися, але щасливим не зробили.

Я дуже добре пам’ятаю два моменти зі свого дитинства: коли мені купили фотоапарат і коли мені купили велосипед. І в тому, і в другому випадку ці два бажання переживалися мною як мрія. І я пам’ятаю, як несу додому цей фотоапарат, і мені чомусь страшенно тужливо. Дуже добре пам’ятаю, хоча стільки років минуло. Пам’ятаю, як дивувався з цієї туги, не міг зрозуміти причини її, гнав її від себе. Саме тому я запам’ятав цей випадок через почуття гострої туги. Ну купили мені фотоапарат, а що далі? Хіба я щасливий?

І потім так було неодноразово в моєму житті – коли досягалися певні дуже бажані цілі, ставало не радісно, а сумно. Якийсь голос у душі казав, що це не те, заради чого треба було докладати такі зусилля, не те, до чого дійсно слід було прагнути.

Були в мене й інші мрії. Була, між іншим, мрія стати священиком. Коли вона з’явилася, то здавалася абсолютно нездійсненною.

І от я служу вже 25-й рік, і ніщо так не радує, як те, що ця мрія збулася.

Та все ж, хоч ми і почали з того, що не говоритимемо про Царство Небесне як мрію, але все-таки як не згадати слова: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його» (Мф. 6:33). Тільки якщо Царство Боже стає вищою мрією, а все інше має цінність у тій мірі, в якій сприяє здійсненню цієї мрії, людина досягає щастя. Ні в яке інше щастя я просто не вірю.

Біда наша в тому, що ми не жадаємо Царства Небесного так, як потрібно б жадати. От поклавши руку на серце, чи багато хто може сказати, що вони живуть очікуванням зустрічі з Богом? Так само палко чекають цієї зустрічі, як жених і наречена, які люблять один одного, чекають весілля?

– А от тут мене давно мучить питання про ставлення до земного життя в цілому – хіба жених і наречена не хочуть, щоб швидше пройшов час до весілля? Так само можна сказати про ставлення до життя, хіба людина не хоче, щоб скоріше пройшло це життя, якщо вона жадає Царства Небесного?

– А уявіть собі, що в нареченої не готова весільна сукня? Якщо їй сказати: «Що ти вибереш, завтра вінчатися в тій старій сукні, яку ти носиш, або почекати кілька днів, доки зшиють нову?» Я гадаю, вона вважатиме за краще почекати ще кілька днів. Так само і в житті, ми ж знаємо, що входження у вічне життя відбувається не автоматично, що нам потрібно з чимось туди прийти. І, мені здається, людина, яка уважна до себе, добре відчуває, що її «шлюбний одяг» доки що не зовсім «шлюбний».

Я пам’ятаю, один мій знайомий священик розповідав, що коли був маленьким, йому батьки пояснили, що після смерті ми будемо з Богом. І він так повірив, що хотів усією душею скоріше померти, щоб потрапити в Царство Небесне. Батьки вже почали турбуватися. З одного боку, його можна зрозуміти – якщо він дійсно вірить, що там рай, що там Господь, Який його любить, так дійсно, скоріше б.

Але татові довелося йому пояснити: «Розумієш, ми всі повинні в цьому земному житті зробити щось важливе, якщо ми цього не зробимо, нам буде досить важко виявитися перед обличчям Божим. Тому не квапся, давай спочатку попрацюємо тут. Хіба ми все вже зробили, що повинні!» Отже квапитися не будемо.

Підготувала Марія Строганова

Як стати щасливим