Шлях волхва

Подорож волхвів, Джеймс Тіссо

Проповідь священика Сергія Ганьковського на свято Різдва Христового . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

У далеку дорогу вирушили волхви, щоб побачити Немовля, про Якого вони отримали одкровення. Незбагненно яскрава, як знамення майбутнього невідомого життя, вела їх зірка через пустелі і дикі скелі, через небезпеки і скорботу, через спокуси далекої дороги і спотикання розуму, що сумнівається. Що повинні були знати вони про Немовля, щоб, знехтувавши усе, вирушили в неблизьку і небезпечну дорогу? Яка надія керувала ними, яка радість і ким була обіцяна цим східним мудрецям, які тому і вважалися такими, що ним, як нікому іншому, була відома велика марнота усіх земних радощів, усіх людських сподівань, усіх світських надій? Хіба не там, на загадковому і неквапливому Сході, відкрилася мудрецям, мислителям і поетам нехитра і разом глибока істина про те, що за великим сенсом життя зовсім не обов’язково вирушати в далекі невідомі краї? Хіба не знали вони, філософи і звіздарі, що для досягнення миру достатньо, залишаючись у блаженному спокої, споглядати впродовж усього життя краплю роси, чашку квітки або сад каменів? Що ж змусило їх порушити неписані правила вікового устрою, покинути повільну дрімоту Сходу і вирушити на захід?

Бог покликав цих трьох і, подібно до риби, що долає стрімку течію, коли настає час нересту, вони попрямували на заклик Божий без коливань і сумнівів. Видно, велика була ціна цього руху. Видно, незбагненно висока була нагорода, раз для них, тим, кому були відомі таємниці життя, знадобилася якась інша істина, якесь нове, раніше невідоме знання.

І вони отримали шукане! Саме тому, побачивши зірку, вони, як пише євангеліст, «зраділи радістю вельми великою» (Мф. 2:10). Ця велика радість опанувала східних мудреців і звіздарів тому, що для них, які здавалося б усе вже знали, відкрилася нова істина про Бога, яка коштувала усього їх попереднього життєвого досвіду, усього їх колишнього глибокого знання. У маленькому Хлопчикові, що лежить в овечих яслах, у такому слабенькому, у такому безпорадному, вони дізналися Бога – Творця світу, Того, Чию потужну правицю, Чию силу і владу вони спостерігали, споглядаючи в північному небі таємничі шляхи незліченних зірок. І з цього дивного, приголомшливого відкриття вони зробили єдино правильний висновок: Вічний і Всемогутній, Той, Чиїм творчим Словом було покликане творіння, насправді любить Своє творіння, любить і жаліє людину, що заплуталася в тенетах пристрастей, причому любить і жаліє до такої міри, що «принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік» (Флп. 2:7).

Вони, волхви, знавці душ людських, що відають гріховну людську природу, прекрасно знали, що ніколи силач добровільно не відмовиться від своєї сили, щоб пошкодувати слабкого. Вони знали, що красуня ніколи за власною волею не відмовиться від власної привабливості, щоб таким своєрідним чином утішити страшненьку. Їм відомо було, що багач не віддасть своє багатство жебракам, щоб цим було чим нагодувати і обігріти себе і дітей своїх. Вони, хоч і мудрі по-людськи, але по-людськи ж і грішні, те ж саме колись мислили і про Бога: навіщо Всемогутньому ставати слабким і жалюгідним, навіщо Вседержителеві народжуватися в непотрібному хліву, а не, скажімо, у царському палаці?

І ось, вони зрозуміли – навіщо! Тому що «Бог є любов» (1Ін. 4:8). Вони зрозуміли, що Бог благоволив пройти шляхом людським, щоб і людина отримала можливість пройти шляхом Божим. Бог став людиною, щоб людина могла стати богом. Щоб вона, бідолаха, отримала можливість святості, щоб вона успадкувала Життя Вічне. Вони дізналися про Бога те, що у вчених книгах не прочитаєш і, споглядаючи зірки, не вичислиш. Тому і зраділи вони «радістю вельми великою», після чого «іншою дорогою відійшли до країни своєї» (Мф. 2:12). Що означає «відійшли іншою дорогою»? Це означає, що усі їх думки, усі помисли, усі їх минулі життєві стратегії віднині стали іншими, змінилися раз і назавжди. Їм, досвідченим східним мудрецям, стало зрозуміло, що усе, у що вони вірили раніше, – ніщо поряд з цим Немовлям, Якого «зігріває дихання вола»! Яка там астрологія! Які там таємниці світу! Що взагалі можна поставити поряд з великою і жертовною любов’ю Бога до людини? Насправді, нічого. Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Різдво Христове