Глибина любові

Про основну ознаку любові, її жертовність, на прикладі Йосипа з Назарету, роздумує редакція сайту . . .

Якщо виникне необхідність виявити основне мірило любові, то це буде жертовність. Попри можливий скепсис оточення, саме жертовність якнайкраще виявляє глибину любові, і саме розмір жертви, на яку готова піти людина заради любові, визначає глибину цієї любові. «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ів. 15:13), – сказав учням Господь Ісус Христос напередодні Своїх хресних страждань, тим самим засвідчивши глибину власної любові до пропащого людства.

Але жертовність любові не обов’язково має виражатися в готовності віддати власне життя заради об’єкту своєї любові, не меншої жертовності вимагає щоденний подвиг служіння ближнім, готовність нести їх тягарі (див. Гал. 6:2) протягом тривалого періоду часу. Не оминає подібна жертовність і сімейного життя, недаремно ж апостол Павло попереджав: «А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас» (1Кор. 7:28).

Багато молодят не вірять цьому, доки буденне життя не переконає їх у цьому, і тільки тоді, посеред моря житейської метушні, настає справжня перевірка почуттів, які вони плекали один до одного, тільки тоді вони дізнаються: чи справді любили один одного, чи це просто було миттєве захоплення… Хоча, навіть у такому випадку, ніколи не пізно проявити жертовність заради своєї половинки, щоб завдяки цьому в подружжя з’явився шанс на появу любові. Не відразу, не в одну мить, але згодом, адже справжні почуття мають бути перевірені часом, щоб таким чином засвідчити свою вартість.

З подібним ми зустрічаємося в євангельській розповіді про теслю Йосипа з Назарету. Чи любив він Діву Марію? На це запитання можна відповісти ствердно, адже він був з нею до кінця, попри всі непорозуміння, що виникли з її раптовою вагітністю. «А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого» (Мт. 1:19,20). Що спонукало Йосипа повірити сну? Його любов до Марії, якби цього не було, він просто міг би відкинути сновидіння і жити собі далі, не переймаючись долею знеславленої діви. Та сама любов спонукала його тікати разом із сім’єю в Єгипет (що ще можна зрозуміти, адже особисто над ним нависла серйозна небезпека) і повертатися назад «у землю Ізраїлеву» (Мт. 2:21), що Йосип вже зробив заради улюбленої жінки та її Дитини, адже не так просто в черговий раз кидати все і розпочинати з нуля. Ця любов тримала його біля Марії всі роки їх сімейного життя.

Багатьом, певно, буде в дивину все почуте, адже багато хто з нас звик, що біблійні герої – це ледь не ангели в тілі, яких ніколи не долали сумніви. Проте біблійні герої насправді були цілком звичайними людьми, яких, що і відрізняло, так це любов і довіра Богові, завдяки чому вони стали тими, ким ми звикли їх бачити сьогодні. У випадку Йосипа – це ще була любов до Марії.

Редакція сайту

Усе по темі: Неділя після Різдва