Суперечка про владу

Про різний погляд на владу, що склався в людей, і російську агресію на Україну, роздумує Михайло Лукін . . .

«Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом. Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд. Бо начальники страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї» (Рим. 13:1), – цей вірш часто наводять наші північні сусіди, коли хочуть критикувати український Майдан і всі подальші події, що з ним пов’язані. На їхню думку в жодному разі не можна виступати проти існуючої влади.

От не знаю, що написано в їхніх Основних законах, так званих Конституціях, але в українській Конституції, чорним по білому зазначено: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Здається, зрозуміло, хто є владою в Україні, а різні посадові особи є фактично менеджерами, управлінцями, яким народ на певний час делегує певні повноваження. І якщо посадовці не хочуть виконувати покладених на них обов’язків або ж виконують їх неналежним чином, то Конституція вказує: «Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами», що і сталося на Майдані, коли народ вийшов і публічно потребував щоб тодішні керманичі дотримувались даної обіцянки стосовно підписання угоди про асоціацію з ЄС. Чим тоді закінчилася справа, всім добре відомо…

А тепер з півночі лунають голоси, що не можна не коритися властям, інакше накличете на себе біду. Тільки біда ця прийшла зі сходу і півночі, якраз з тих місць, де найбільше чутні заклики не чинити спротиву посадовим особам, які раптом забули, що їх обрали на певний термін і вони не є якимись самодержцями. Критики Майдану та українського шляху розвитку на це не звертають уваги, а лише в трагічних українських подіях знаходять підтвердження біблійних слів: «А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд». Краще б ці критики звернули увагу на те, що робиться в їхніх власних країнах, домівках, на те, що причиною багатьох, якщо не більшості сьогоднішніх українських негараздів, є їхні власні власті, які вважають, що вони безсмертні і їх ніколи не спіткає Божий суд. Щось критики-знавці Біблії не знаходять потрібних віршів з цієї вічної Книги, що виправдовують російську агресію в Україну.

Проте для них у мене особисто є один біблійний вірш: «Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться» (Притчі 26:27). Певно, цей вірш добре знайомий навіть тим людям, які жодного рази не тримали в руках Біблії, проте чомусь про нього забувають «знавці», яким начебто добре відомо, хто є насправді владою в Україні.

Автор: Михайло Лукін

Важко бути з Богом