Живий і мертвий

Проповідь священика Сергія Ганьковського в Неділю про блудного сина . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Звертаючись до свого старшого і неначе слухняного сина, умовляючи його взяти участь у радісній зустрічі його блудного брата, що повернувся з далекого краю, – люблячий батько вказує йому на диво, що сталося прямо на очах: «Брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся» (Лк. 15:32). Але серце старшого скам’яніло настільки, що навіть новина про воскресіння мертвого не здатна розм’якшити його. От вже дійсно: «Якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять» (Лк. 16:31). Чи як сказано в іншому місці і з іншого приводу: «Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх» (Мф. 13:15).

На перший погляд, вони такі різні, ці два брати, той, який «пропав і знайшовся», і той, який «розгнівався і не схотів увійти» (Лк. 15:28). Молодший і старший, грішник і праведник, зрадник і вірний. Проте якщо вдуматися, є щось, що їх об’єднує, і це щось – просте і ясне, як день, прагнення до щастя, прагнення, яке властиве кожному з синів людських. Ми народжуємося з ним, і наскільки б важким і трагічним не було наше життя, прагнення бути щасливим не залишає людину, поки вона жива. Мабуть, не може людина, створена за образом і подобою Божими, до кінця забути про те, що родом вона з Раю, звідти, де, власне, і набуває це саме, втрачене нею нині щастя.

Адже що, по суті справи, гнало молодшого сина з дому, як не бажання знайти застосування молодим своїм силам, пошуки успіху, прагнення бути щасливим? І що змусило старшого сина залишитися із старим батьком, нехтувати принадними перспективами далеких країн, як не думка про спокійне і гідне життя на батьківщині, пошук тихого щастя поблизу рідної домівки? Різними шляхами мріяли вони досягти того ж, чого хоче кожен з нас, – щастя.

І обидва помилилися у виборі мети: обидва, кожен по-своєму, помилялися, вважаючи щастям бісівські міражі та обманки.

Молодший подумав, що щастя його – у далеких краях. Він вирішив, що під дахом рідної домівки чекати йому нічого. Він не взяв до уваги, що «життя людини не залежить від багатства її маєтку» (Лк. 12:15). Він забув, що те, що він шукає, знаходиться не поза ним, а усередині, тому що «Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17:21), і досягти бажаної гармонії зі світом і Богом безсмертна душа може без жодного переміщення в просторі. Його відхід з отчого дому був не простим переходом з точки А в точку Б. І це був навіть не відхід, а вмирання, тому що пішов він з вічності в час, з благословенного Раю на скорботну землю, з життя в смерть.

Блудний син, Панов Ігор

Старший син нікуди не йшов. Він вирішив залишитися і таким от чином досягти досконалості. Проте духовне життя таке, що, навіть залишаючись на одному місці, потрібно рухатися, докладати зусиль, рватися вперед. Якщо цього не відбувається, якщо людина залишається в безтурботному спокої, цілком задоволена сама собою, – падіння неминуче. І рано чи пізно вона зазнає те, про що попереджав свого духовного сина Тимофія святий апостол Павло, – «загибелі корабля у вірі» (1Тим. 1:19).

От «вірний» син і докоряє своєму батькові, тому, хто дарував йому саме життя, от він і кричить йому: «Я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми» (Лк. 15:29). Життя в Раю, життя в рідному домі поряд з батьком йому мало, йому потрібне ще і козеня.

Хто вселив йому цю плебейську думку про те, що стосунки сина з батьком повинні вибудовуватися за принципом справедливості: я – тобі, ти – мені? Хто навчив його чекати плату за жертву? Вже чи не той самий голос, який на зорі людської історії нашіптував прабатькам у Раю: «Ні, не вмрете, …ви будете, як боги» (Бут. 3:4,5)? Чи варто було залишатися впродовж стількох років слухняним і відданим сином, щоб повстати, збунтуватися і духовно померти якраз у той момент, коли молодший брат його, бунтар і розпусник, «був мертвий і ожив, пропав і знайшовся» (Лк. 15:32)?

Любов не можна купити, хоч би навіть і ціною козеняти, а тому жодних гарантій, жодних виняткових прав не надає нам наше минуле життя, будь воно грішним або праведним. Кожен з нас, подібно до старшого сина, може стати духовним мерцем і позбавити себе вічного блаженства, якщо не зуміє пробачити на смертному одрі брата свого.

Проте кожен з нас, якщо сповідує свою негідність, якщо заплаче про свої гріхи, якщо покається, може почути підбадьорюючий голос Отця Небесного, Який зустріне Свого колись блудного сина біля воріт Вічності повними любові і прощення словами: «Принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся» (Лк. 15:22-24). Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Неділя про блудного сина