Про сумну долю, яка цілком ймовірно спіткає російській народ і як її уникнути українцям, роздумує редакція сайту . . .

Попри всі злочини, які коїть сьогодні рф стосовно України, знаходиться ще чимало людей, які переконують, передусім себе, а вже потім оточуючих, що на рф ще залишилося багато порядних, добрих людей. Ясна річ, що твердження істинне, але ключове питання тут полягає в іншому: який відсоток від загальної кількості населення рф потрапляє в цю категорію людей? Можна не сумніватися, не дуже значний. А зважаючи на це, не варто тішити себе марними ілюзіями стосовно того, що на рф знайдеться достатня кількість людей, готових скинути злочинний кремлівський режим. У них взагалі всі режими кремлівські і злочинні – в історії росії по-іншому просто не бувало і, на жаль, не буває.

Взагалі переважна більшість українців і росіян мислять, вимірюють власне життя різними категоріями. Наприклад, для українців важливе спокійне, комфортне життя, а для росіян – важливе «велічіє», тобто в черговий раз доводити всьому світові свою неадекватність. Ясна річ за це доводиться розплачуватися спокійним і комфортним життям, як росіянам, так і їх сусідам. Але, як на думку переважної більшості росіян, чергове доведення власного «велічія» вартує того, щоб зануритися в тотальне зубожіння на найближчі пару десятків років. У принципі, багато регіонів рф і так у ньому постійно перебувають, так що втрачати їм загалом нічого.

Дехто може зауважити, що ми у своїх дописах постійно згущуємо фарби, виставляємо пересічних росіян ніби нелюдами. Але, насправді, так воно і є: якщо пересічні громадяни цілком спокійно сприймають інформацію про те, що їх збройні сили перетворюють на руїни цілі міста країн, які, зауважте, у жодній мірі не погрожували безпеці їх власної країни, то ким таких громадян слід вважати? А військові, які масово знищують мирне українське (і сирійське) населення, вони загалом звідки взялися? Їх що, у пробірках вирощували? Насправді ці кати плоть від плоті від населення, що проживає на рф. І чим живе населення рф, тим живуть її збройні сили.

А усілякі спроби українців достукатися до сердець росіян, як можна переконатися, загалом марні: або ж через їх тотальну бездушність, або ж малу чисельність дійсно добрих людей, які залишилися проживати на території рф, яку і країною вже не назвеш. І якщо вже зайшла мова про добрих росіян, тобто людей, які тримаються в житті загальнолюдських цінностей попри всю пітьму злоби і ненависті, що опанувала рф, то цим людям не варто нічого пояснювати чи доводити, вони краще за нас розуміються в курсі подій. За цих людей лише варто молитися, щоб вони залишилися просто людьми. А також молитися за Україну і її народ, щоб нас, у свою чергу, не спіткала подібна доля знелюднення.

Страшно, коли у твоїй країні загарбники коять страшні речі, але набагато страшніше, коли твоя країна, твій народ сам стає загарбником і навіть цього не усвідомлює. Це не що інше, як смерть душі народу, яка передує його тілесній смерті. І складається таке враження, що російський народ приречений на розпад, деградацію і поступове згасання, а наше завдання … ні, не прискорити цей процес, рф сама судячи з усього з цим непогано впорається, а не допустити, щоб ми, українці, перестали бути людьми і перетворилися на справжнісіньких виродків. Благаймо Бога, щоб нас оминула така сумна доля.

З любов’ю, редакція сайту

Сумні хроніки