Воістину воскрес Христос!

Проповідь священика Сергія Ганьковського на свято Пасхи . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Христос воскрес!

«І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця» (Ін. 1:14). Це одкровення слави Христової, свідком якої був святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов, чиє чудове благовістя, подібне до священного гімну, співається сьогодні мовами і говірками всього світу, це незбагненне одкровення слави Вічного і Святого Бога торкнулося нині і наших сердець! Ми, як сучасники і співпотаємники апостола любові, «воскресіння Христове бачивши», і справді «бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця»!

Так, це ми, хто в сірій повсякденності нашій, шукаємо усе нових і нових доказів і підтверджень; це ми, що в сумнівах і маловір’ї уподібнилися метушливим юдеям, які в який вже раз, за словом апостольським, «вимагають чудес» (1Кор. 1:22); це ми, слабкі і маловірні, прямо зараз, у цю святу ніч стали свідками і учасниками героїзму віри і дива сповідання, бо «єдиними устами і єдиним серцем» ми, грішні, сповідували нашу віру у Воскреслого, ми урочисто проголосили нашу знову оновлену надію на безсмертя! Це одностайне і єдиномовне сповідання нашої віри і надії неодноразово відгукувалося гучним «Воістину воскрес!» у відповідь на благовістя Церкви про диво, що відбулося!

Легко бути сповідником, коли віра і довіра Господові торжествує в душі і в серці, у місті і світі, між ближніми і далекими. Куди як важко свідчити про Істину серед звитяжного аморалізму, серед спокус та іронічних усмішок, серед єресі, що множиться, і язичництва, що відроджується! Але найважче навіть не подолання зовнішніх перешкод для свідоцтва про Христа Воскреслого, а перемога над власною слабкістю, власною лінню, власним маловір’ям. Як нести у світ благу звістку про спасіння, яке вже здійснилося? Як привселюдно виголосити з радісним тріумфуванням і глибокою серйозністю торжествуюче сповідання нашої віри: «Воістину воскрес Христос», коли будь-хто з слухачів легко викриє нас у двоєдушності, бо якщо ми насправді так віримо, чому ж ми не так живемо?

Дивлячись на нашу недосконалість, щодня споглядаючи наші гріховні слабкості, адже це не лише фарисеї, адже це і наші сучасники не розуміють: «Чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?» (Мф. 9:11). Для чого наші храми наповнюються людьми зовсім не святими, і самі ми, свідки і сповідники Воскресіння, такі далекі від заповіданої нам досконалості?

Проте кому ж ще приходити сюди? Хто ж ще, якщо не Він, наш Спаситель, пожаліє усіма зневажених митарів і грішників? Це вигаданий бог так званих «праведників» і «розумників», як вони гадають, прийде віддавати за те, що вони самі собі виставили вищий бал: «Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю» (Лк. 18:11,12).

Наш Помічник і Покровитель прийшов не задля праведників, Він прийшов грішників навернути і врятувати. Це Він сказав усім гордовитим і тим, хто пишається власною вигаданою праведністю: «Не здорові потребують лікаря, а недужі» (Мф. 9:12). Це для грішних і слабких Він благоволив утілитися і лежати в убогих Вифлеємських яслах. Це заради слабких і убогих духом Він занурився в Йорданські води, що кишать міазмами гріха, щоб зробити їх світлими і чистими – святими! Це заради усіх грішників світу Він, Який Перейняв гріх на Себе і скорботу цього світу, зійшов на Хрест! І, звичайно, заради кожного народженого смертною матір’ю Він зійшов і в пекло, щоб вивести з пекла, з безодні відчаю, з гробової пітьми усіх нас, що ледь вже не стали здобиччю сатани.

Спокійно і радісно ми, слабкі і негідні, виголошуємо ці переможні слова: «Воістину воскрес Христос!», бо віднині «Ніхто нехай не оплакує гріхів: прощення бо засяяло із гробу! Ніхто нехай не убоїться смерти, визволила бо нас Спасова смерть» Цей заклик архієпископа Цареградського Іоанна Златоуста пронизав сьогодні і наші душі, і разом з ним, разом зі Святителем Церкви Христової, ми тріумфуємо і радіємо, адже «визволила бо нас Спасова смерть»!

Наш Бог помер за нас, щоб воскреснути. Наш Бог зійшов у пекло, щоб вивести нас з пекла. Наш Бог воскрес воістину, щоб воістину дарувати кожному з нас можливість вічного життя. Нам залишається тепер лише одне: у відповідь на Божий Дар зробити реальністю, утілити в життя той заклик, який Свята Церква наша звертає до своїх вірних чад на кожному богослужінні: «Самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо» Амінь.

Христос воскрес!

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Пасха