Про мовчання, за допомогою якого відбувається спілкування з Богом, роздумує священик Сергій Круглов . . .

Тиша великого храму. Та тиша, не німа, але наповнена Цілковитим самовладанням, творчим рухом Духа, животворча тиша, в який Бог створював світ.

Престарілий священик – і Ангел перед ним, який сповістив про швидке народження того, хто стане великим пророком Ізраїлю, предтечею і хрестителем Христа, того, кого Сам Христос назве найбільшим серед народжених жінкою.

«Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу» (Лк. 1:19,20).

Мовчання Захарії супроводжувало явлення у світ немовляти Іоанна, як знамення від Бога, знак для оточення, що здійснюється щось надприродне – і як стан людського серця, повністю зануреного в найвищі глибини спілкування з Богом.

Мовчання це завершиться, коли диво станеться, вуста старця розкриються знову, коли він дасть ім’я новонародженому. У цьому євангельському епізоді у вигляді Захарії проглядається образ прабатька Адама, який нарікає імена усьому живому, вимовляючи слова, наповнені сенсом і Божественною творчою силою.

Слово – срібло, мовчання – золото, каже народ. Йому вторять знамениті слова преподобного Ісака Сирина про те, що слова суть знаряддя світу цього, а мовчання є таємниця майбутнього віку.

Мова – і місце спілкування людини з Богом і світом, місце життя сенсів, але і місце, в якому шум наших гріховних пристрастей, шум метушні світської, що віддаляє від Бога, найбільш оглушає. Ми старанно молимося – але нерідко забуваємо: молитва – не лише наші слова до Бога (о, які наскільки часто перетворюються на глухий монолог!..), але і вміння замовкнути і прислухатися до Божої відповіді.

Саме для надбання цієї тиші від шуму пристрастей власного «я» і йшли в ліси і пустелі православні подвижники.

Коли двоє люблять один одного, їм завжди добре разом, і одна з ознак цього – їм добре разом мовчати. Мовчання двох закоханих – не ознака байдужості. Це знак того, що любов виражають не лише словами і виявленнями почуттів, але передусім – готовністю служити один одному справою, жертовно, віддавати себе в повній мірі.

Недаремно на іконі «Спас Благе Мовчання» Спаситель, Син і Слово Боже, Ангел Великої Ради, зображений ще не народженим у світ, але вже готовий служити людям, одягнений як ангел. Це – знак того, що Бог готовий служити нам, і чекає і від нас кроків у відповідь як прояву нашої довіри Йому і нашої любові, нашої готовності ступити в Його Царство, царство світлого мовчання і повноти буття.

Автор: священик Сергій Круглов

Зміст