Чудо віри

Проповідь священика Сергія Ганьковського в Другу неділю по Пасці. . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Христос воскрес!

Віра наша не вартувала б і ламаного шеляга, якби на будь-яке наше запитання негайно знаходився відповідний непохитний доказ. Віра наша ніколи і нікого не врятувала б, якби істини, нею стверджуванні, доводилися за допомогою логічних комбінацій, подібно до якоїсь математичної теореми. Віра наша ніколи не стала б «подвигом добрим» (2Тим. 4:7), як назвав її апостол Павло, якби її вічні і святі одкровення можна було б довести за допомогою достовірного і відтворюваного експерименту.

Кажучи простіше: людство не врятувалося б, якби кожен з нас мав можливість услід за апостолом Фомою вкласти перст свій у рани Спасителя, що кровоточать. І хоч написано в Павловому посланні: «віра від слухання» (Рим. 10:17), – почути не обов’язково означає – повірити, бо віра – не результат точного розрахунку і не наслідок чарівних доказів, а незбагненний дар Божий.

От і ми віруємо в надрозумову реальність Воскресіння не тому, що про це незаперечно свідчить похоронна Плащаниця Спасителя. Адже Фома, хоч і присягався своїм побратимам, що увірує тільки після того, як вкладе персти свої в смертні рани Христові, насправді так і не виконав обіцяного. Так і не осмілився, як погрожував, та і потреби не було, бо, як сказав колись Господь апостолу Петру: «Не плоть і не кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах» (Мф. 16:17).

Ми теж не «вкладали перстів», ми увірували у Воскресіння Христове не завдяки Плащаниці, навряд чи хтось з нас визнав би це за доказ марності наших сподівань. І тут немає жодної нашої заслуги, бо благодать віри отримують даром, а не в обмін на певний духовний подвиг. Недаремно ж апостол Павло пише своїм єдиновірцям: «Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло» (Рим. 11:6). Дар тим і хороший, що дається не за щось, а просто так, даром.

Тому шукання, збирання, колекціонування чудес в якомусь сенсі наївне і безглузде, бо що можна поставити поряд з дивом Воскресіння? Нічого. Бо найголовніше диво в житті кожного християнина вже сталося: він увірував у те, чого не бачив, він переконаний у тому, що жодною формальною логікою довести не можна, він, хоч і не бачив на власні очі моменту Воскресіння, проте, співає за кожною утренею разом з усією Церквою: «Воскресіння Христове бачивши, поклонімось Святому Господеві Ісусу».

Так увірували усі ті, що «не вклали перста» разом з апостолом Фомою. Так свідчать про бачене, як про найбільшу реальність, ті, хто просто не міг бути свідком того, про що свідчить. Нам з вами усе це безумовно зрозуміло. Ті, хто не обдарований благодаттю віри, просто не можуть цього вмістити і кажуть учням і послідовникам Христовим те саме, що юдеї казали Самому Спасителеві: «Тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слово Моє збереже, той не зазнає смерти повік. Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер?» (Ін. 8:52,53).

Як довести невіруючому істини нашої віри? Як переконати переконаного в тому, що все одно «усі в землю ляжуть, усе прахом буде?» Як пояснити тому, хто нікого не любив, що таке любов? Як повірити тому, хто не вклав перста свого в рани Господа Ісуса?

Чим довше живеш у Церкві, тим більше переконуєшся в тому, що найголовніше диво – це диво віри, яке за жодні гроші не купиш, жодними заслугами не заслужиш, яке зате даром і без міри дається «убогим духом» (Мф. 5:3), тобто тим, хто на власному трагічному досвіді переконався в марності всяких інших «чудес», всякого іншого «багатства».

Для того ж, хто ще сподівається на власний розум, на власні сили, на власний досвід, для того, хто повторює із століття в століття услід за апостолом, що сумнівається: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20:25), – для таких і звучать сьогодні слова Христові: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20:29). Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Неділя про Фому