Незнані очевидні речі

“Перед тим, як нести людям євангельську звістку, треба пересвідчитися чи знають люди про Божу відплату за гріхи”,- вважає редакція сайту

У попередньому дописі мова йшла про цілком, здавалося б, очевидні речі, про які люди постійно забувають (або вдають, що «забувають»): що мало просто вважати себе віруючим, треба таким бути, а цього неможливо здійснити без щирого покаяння і життя згідно заповідей Божих. Також пригадали, що не слід шукати в людях ідеалу – ідеальний лише Господь, але одночасно з тим треба менше відшукувати в ближніх недоліки, а варто передусім звертати увагу на свої. Ці, знову ж таки, очевидні речі, про які багато хто з нас постійно забуває, і тому Господь час від часу нагадує про них.

Причина такої забудькуватості (чи «забудькуватості») доволі проста. І не менш очевидна. Це малоприємні для слуху багатьох речі: будь-яка людина порочна за своєю натурою. Будь-яка, без жодного виключення, окрім, звичайно, Господа Ісуса Христа, Який перейняв людську природу без гріха. Всі інші люди «згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим. 3:23). Знову ж таки, абсолютно всі. І тому всі як повітря потребують особистого Спасителя. Але прийняття Ісуса з Назарету як Бога і особистого Спасителя неможливе без покаяння, без усвідомлення власної гріховності і неможливості впоратися з цим гріхом. А цього дійсно не може прийняти доволі багато людей. Тому забувають, чи вдають, що забувають…

А багато хто не просто забуває (чи таке вдає), а взагалі гадки не має. Хоча такі люди можуть вважати, що вірять у Бога, бути щиро переконаними, що є добропорядними людьми (на кшталт, «не п’ю», «не курю», «нікого не вбив», «нічого не вкрав»… ну чи майже нічого). Ну, а якщо слідувати далі такій «безгрішній» логіці, ці люди не потребують ні покаяння, ні, відповідно, особистого Спасителя… А заразом і євангельської проповіді разом з вірними, які її проголошують. А навіщо ця проповідь, якщо в таких «безгрішних» людей (чи майже таких) «Бог у душі», як вони полюбляють за нагоди заявляти? Ясна річ, що проповідь про покаяння і потребу спасіння для таких людей, звісно, на їх персональну думку, не потрібна.

У чому ж причина такого погляду на життя? Основну причину можна сформулювати наступним чином: «Світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі. А хто чинить правду, йде до світла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі» (Ін. 3:19-21). Отже, гріх ­– основна, якщо не єдина причина того, що люди не хочуть чути євангельську проповідь. Для багатьох людей куди краще тішити себе марними ілюзіями про свою «безгрішність», ніж визнавати реальність того, що вони як повітря потребують Господа Бога.

І для таких людей розповідь про Бога треба починати не відштовхуючись від Нового Завіту, а від Старого. Адже для того, щоб людина відчула потребу в особистому Спасителеві, їй для початку треба усвідомити, що вона грішна, що вона переступила Божий закон, що є відплата за скоєні особисто нею гріхи, а про відповідальність і відплату за скоєне знає не так вже багато людей. А на це звертають увагу не так багато вірних, вважаючи, що старозавітні заповіді відомі всім. А насправді, все відбувається далеко не так: багато хто і про заповіді гадки не має, вже не кажучи про гріх і особисту відповідальність за скоєне. Так що перед тим, як нести людям євангельську звістку, треба пересвідчитися чи знають люди про Божу відплату; перш ніж розказувати про Новий Завіт, варто людям нагадати про Старий.

Редакція сайту


Ваш коментар: