Не те, що хочемо

“Бог надає допомогу людині в тому обсязі, який вважає за потрібний. Але люди хочуть більшого…” – вважає редакція сайту . . .

«Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього» (Пс. 33:9), – от лише більшість людей воліє покладатися на власні сили, на можновладців, на блок НАТО, ООН чи Міжнародний валютний фонд, чи ще якісь міжнародні інституції, але тільки не на Бога. Спитаєте, чому так? – А люди не хочуть відчувати себе залежними від Бога.

Взагалі, подібне твердження безглузде, адже «Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній» (Пс. 23:1) і Бог «сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних» (Мф. 5:45), тобто особисто піклується про кожного. Так що нікому не вдасться уникнути контакту з Богом: «Зійду на небо – Ти там перебуваєш; зійду в пекло – і там Ти. Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря, і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене» (Пс. 138:8-10). Навіть того більше, Бог, якщо хто призабув, наш Творець: «Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї» (Пс. 138:13).

Але цей момент своєї біографії багато людей намагаються не пригадувати чи ігнорувати – для них куди краще вважати себе цілком самодостатніми особами, які вміють користуватися найсучаснішими приладами, які значно полегшують, а заразом і ускладнюють життя. Наприклад, будильником та функцією нагадування в сучасному смартфоні. І це зрозуміло, адже рідко вдається вчасно прокинутися та і справ накопичується стільки, що не важко призабути кільканадцять важливих з них. Іронії не вловили? – Якщо люди не можуть впоратися з буденними справами, і навіть прокинутися не можуть вчасно, то про яку самодостатність може йти мова? Але нагадувати про це таким «самодостатнім» особам загалом марна справа, навіть численні власні помилки і падіння мало чому вчать їх.

А от хто зрозумів власну недосконалість і неспроможність, хто ризикнув свого часу довіритися Богу, з подивом для себе відкриває наступну біблійну істину: «Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, – щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом» (1Кор. 1:27-29). Не те, щоб вона була цим людям невідома, але коли ти відчуваєш це на власному досвіді… то це викликає в тебе зовсім незабутні враження: і зніяковіння (і ті люди вважали себе сильними і розумними?), і радості (як кричали ще старозавітні герої і праведники: «Жив Господь!»), і знову зніяковіння (Господи, але я не гідний цього!), одним словом, цілий вир почуттів.

Але є ще одна причина, через яку багато людей воліють не звертатися без нагальної потреби до Бога, і яку слід пригадати – Бог надає допомогу людині в тому обсязі, який вважає за потрібний. Не більше і не менше, рівно стільки, скільки людині дійсно потрібно. Але люди хочуть більшого, люди хочуть не такого, а «кращого», тому намагаються обходитися власними силами, а за допомогою до Господа звертаються у випадку крайньої необхідності. Коли інші опори, на які вони сподівалися, просто рухнули, і люди готові прийняти від Бога те, що насправді їм було потрібно від самого початку. Звісно, якщо взагалі звернуться до Нього за допомогою…

Редакція сайту


Ваш коментар: