Секта «якось»

Про те, чому попри всю марність люди все одно покладаються на інших людей, а не на Бога, роздумує редакція сайту . . .

Вам ніколи не доводилося задумуватися над тим, чому люди так вперто сподіваються на інших людей, попри те, що це часто стає причиною розчарувань, але зовсім не покладають свої надії на Бога? Хоча б, здавалося, слідуючи логіці, якщо люди не виправдовують у силу тих чи інших обставин покладених на них сподівань, то чому б не довіритися Богові? Гірше, певно, від цього не буде, а підсвідомо люди, навіть затятий атеїст, здогадуються, що лише один Господь здатен вирішити всі їх проблеми.

Але то згідно логіки, а в житті більшість людей обирає марні сподівання на власні сили, інших людей, країну (країни) та різноманітні міжнародні організації. Чому так? – Уся річ полягає в «жорстокості» Бога, адже надія на Нього припускає, що ми повинні змінювати власне життя, узгоджувати його згідно біблійних стандартів. А цього як раз більшість людей робити зовсім не хоче, вважаючи за краще покладатися на непевних людей чи не менш непевні власні сили: адже це не вимагає щоб ми змінювали власне життя.

І слід визнати, що сподівання на інших людей, на країну чи навіть на «сліпу удачу» буває ефективним, принаймні до пори до часу… а там, якось буде. Доки багато хто з цих «якосів» не потрапить в якусь чергову халепу, чи, того гірше, опиниться в місці, де «буде плач і скрегіт зубів» (Лк. 13:28). І тоді буде вже пізно, розпочинати сподіватися на Бога і закликати Його про допомогу. На то і «плач і скрегіт зубів», що люди будуть каятися у своєму невірному виборі життєвого орієнтиру. Але пізно буде.

Так, можливо – погодяться шанувальники «якось», проте така оказія може трапитися з кожним, і, окрім того, не факт, що це станеться саме з нами, адже завжди можна «покаятися» (люди в це поняття зазвичай вкладають тільки їм, і то не до кінця, зрозумілий сенс) і налагодити стосунки з Богом. Що ж, хай спробують. А ми, у свою чергу, трохи замислимося над тим, що дає позитивного  людині життя з Богом (і надія на Нього) ще в цьому, земному житті? (Про негативне хай розказують вічні шанувальники «якось»).

Життя з Богом позбавляє людину залежності від гріха. Звісно не стовідсотково, проте в достатній мірі, щоб вірний міг відчути це на власному досвіді. І не тільки відчути, але і тішитися тим, адже далеко не секрет, що гріх спочатку може здаватися приємним, привабливим, але потім надокучає, стає справжнім тягарем (як казав один рок-музикант, що покаявся: «Хіба легко щодня випивати літру горілки?»). Часом тягарем смертельно небезпечним: як наркоманія чи алкоголізм.

Життя з Богом відкриває в людині нові таланти, а разом з ними нові перспективи для зростання. Також життя з Богом розставляє в житті людини правильні пріоритети, і вона не марнуватиме часу і сил на речі, які не вартують цього, а натомість сконцентрує їх на більш суттєвих речах. Життя з Богом дарує людині мир: передусім із собою, з близькими та оточуючими, з навколишнім світом, допомагає занадто не перейматися через дрібниці (наприклад, що скажуть про нас люди, адже думка людей передусім залежить не від наших вчинків, а від їх душевного розташування, згідно біблійного принципу: «Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її» Лк. 6:45).

І, що найголовніше, життя з Богом дає тверду надію, що Він не полишить нас у скрутну хвилину: «Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? але якби і вона забула, то Я не забуду тебе» (Іс. 49:15). Лише ці біблійні слова, як нашу думку, переважать всі аргументи, які наводять прихильники секти «якось», щоб довести тезу, що цілком достатньо покладатися на себе, інших людей чи ще кого (чогось) і не змінювати такого милого і такого остогидлого життя без Бога і надії на Нього.

Редакція сайту


Ваш коментар: