Проповідь священика Сергія Ганьковського на свято Преображення Господнього . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

На мій погляд, є щось нескінченно образливе в так званому «народному» найменуванні свята Преображення Господнього: Яблучний Спас. «Спас», Спаситель, Господь наш Ісус Христос, Син Божий, Який «для нас, людей, і для нашого спасіння» став Сином Людським, «для нас, людей» зазнав страшну і ганебну смерть на Хресті і в третій день воскрес, не може бути ні «яблучним», ні «медовим» і жодним іншим. Якщо вже тяжким гріхом, за нашими християнськими мірками, є згадка імені Божого марно, не до місця, то тим більше є таким з’єднання імені нашого Спасителя з подіями збору урожаю. Як ні важливі вони для працівників сільського господарства, для Царства Небесного вони, безумовно, другорядні.

А що вже стосується освячення «початків плодів», які свята Церква освячує особливою молитвою в день Преображення, або бджолиних стільників, що освячуються в день Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього, то в цьому випадку ми усі, здається, просто забули про сенс здійснюваного або, як казав Господь, «не відаємо, що чинимо» (Лк. 23:34). Я б ще зрозумів, якби в так званий «медовий спас» мед у наш храм, як подячну жертву Богові, приносили пасічники, які самі доглядали за бджолами, які самі працювали, збираючи цей мед. Проте я, хто вже п’ятдесят років живе в нашому місті, жодного пасічника щось не зустрічав, та і нізвідки тут, серед індустріального пейзажу, взятися бджолам.

І благо б приносили в храм плоди своєї праці: цибулю, скажімо, або петрушку, вирощену на своєму городі, як жертву, як подарунок Богові у вдячність за дарований урожай – так ні ж! Принесуть заморські яблука, куплені в магазині, поставлять на столик, дочекаються окроплення святою водою, та і понесуть геть! Ось так жертва! І абсолютно забувається в нашому, колись православному народі велике диво на горі Фавор, яке передувало великій скорботі на горі Голгофа, зате з року в рік пам’ятається усіма людьми, і церковними, і не дуже, що найголовніше цього дня – яблука освятити! Навіщо, питається? Тому, що діди наші так робили, а те, що ми самі вже давно жодних яблук не вирощуємо, це не особливо і важливе, головне – традицію дотримати! Так через дві тисячі років збуваються над нами слова Христові, звернені до ревнителів Старого Закону, до фарисеїв: «Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим» (Мф. 15:6). Ми з вами поки що до заповідей не дісталися, але сенс події, що святкується Церквою, сенс найбільшого одкровення, даного людському роду Славним Преображенням Господнім, за «яблучними» нашими турботами всякий раз з нашої свідомості вислизає.

Звичайно, не з нас з вами це почалося. І самі апостоли, які стали свідками великого дива на горі Преображення, виявилися негідними довіреної ним таємниці. Зовсім як ми з нашими яблуками, вони почали «турбуватися і клопотатися про багато що» (див. Лк. 10:41): у той самий час, коли Мойсей і Ілля «говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі» (Лк. 9:31), говорили Синові Божому про прийдешню Голгофську муку, апостоли мріяли про встановлення якихось безглуздих і недоречних наметів! Вони до такої міри «турбувалися і клопоталися» про земне, що Голос Отчий повинен був протверезити їх нагадуванням про сенс того, що відбувається: «Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте» (Мф. 17:5).

Давайте ж і ми з вами станемо слухати нашого Бога, давайте і ми за життєвим і повсякденним не забуватимемо про святе і вічне. Давайте пам’ятатимемо, що ми покликані нашим Богом освячувати не яблука, над якими не працювали наші руки, а серця і душі, і освітлювати їх до тих пір, поки, як сказав нам сьогодні свідок чудового дива на Фаворі, апостол Петро, «не почне розвиднятися день i не засяє зірниця у серцях ваших» (2Пет. 1:19). Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Преображення Господнє