Про милостиню

Господь через людинолюбство Своє не однакового ступеня чеснот вимагає від нас, але і перших приймає, і других не відкидає, і третім дає місце. Через милосердя Своє Він не один лише вказав шлях, і не сказав, що той буде відчужений, хто не принесе стократного плоду; та врятовується і той, хто принесе плід у шістдесят крат, і навіть хто в тридцять. Це для того Він сказав, щоб полегшити нам шлях до спасіння.

Отже, не можеш переносити нелегкого становища дівоцтва? – візьми шлюб і живи доброчесно. Не можеш остаточно розлучитися з багатством? – Виділяй частину від майна твого. Важкий для тебе і цей тягар? – Розділяй з Христом майно твоє. Не хочеш віддати Йому всього? – Віддай половину або принаймні третю частину. Якщо Він твій брат і співспадкоємець на небесах, то зроби Його співспадкоємцем і тут. Йому давати – значить собі давати. Невже ти не знаєш слів Пророка: “…від єдинокровного твого не ховайся” (Іс. 58:7)? Якщо не годиться зневажати родичів, то тим паче не годиться зневажати Господа, Котрий разом з правом влади має ще право спорідненості з тобою і багато інших прав. Бо Він зробив тебе учасником Своїх благ, не тільки не отримавши нічого Сам від тебе, але ще попередивши тебе цим несказанним благодіянням.

Отже, чи не велике безумство отримувати такі дари, а тим часом самому бути нечутливим і не віддячувати взаємно за благодіяння, і притому меншим за більше? Він зробив тебе спадкоємцем неба, а ти не хочеш пожертвувати для Нього і земним. Він примирив тебе з Отцем, незважаючи на те, що ти не лише не зробив нічого доброго, та навіть був ворогом; а ти не хочеш віддячити другу і благодійникові, тимчасом як, не говорячи про царство і про все інше, ти зобов’язаний скласти Йому подяку за те саме, що можеш дати. Коли раби запрошують панів на бенкет, роблять це не з тою метою, щоб зробити їм приємність, а щоб самим отримати від них. Але тут навпаки: не слуга запросив свого господаря, а Господь прикликав слугу до трапези Своєї.

Невже ти не хочеш запросити Його і після цього? Він спершу ввів тебе в дім Свій, а ти не хочеш зробити цього і після? Він прикрив твою наготу, а ти і після цього не хочеш дати Йому притулку, як мандрівникові? Він спершу вгамував спрагу твою Своєю кров’ю; а ти не хочеш дати Йому і краплі холодної води? Він тебе напоїв дарами Духа Святого, а ти не хочеш вгамувати і водою Його спраги? Тебе напоїв Духом, тоді як ти був вартий покарання; а ти зневажаєш Його, коли Він жадає, хоча на все це ти повинен був витратити Його ж дари?

Невже ти вважаєш маловажним тримати ту чашу, котру буде підносити до вуст і з котрої буде пити Христос? Невже ти не знаєш, що один лише священик має право пропонувати чашу крові? Та Я на це не дивлюся суворо, – говорить Христос, – а приймаю і в тебе. Бодай би ти був мирянин, Я не знехтую тобою, і не вимагаю того, що Я сам тобі дав. Тому що Я потребую не крові, а холодної води. Уяви, кому ти пропонуєш пиття, уяви і тремти. Подумай, що ти сам стаєш священиком Христа, коли руками своїми подаєш не тіло, але хліб, не кров, але чашу холодної води. Він укрив тебе одежею спасіння, і укрився Сам; і ти зроби так само, бодай через раба. Він прославив тебе на небесах; а ти, принаймні, захисти Його від страху, наготи та неслави. Він удостоїв тебе співжиттям з Ангелами, а ти прийми Його тільки під захист свій, принаймні, дай Йому притулок ніби рабові своєму.

– Я не нехтую притулком цим, – говорить Христос, – хоча Сам Я отверз для тебе ціле небо. Я звільнив тебе від тяжкого полону, але не потребую того ж від тебе і не кажу: звільни Мене; для Моєї втіхи досить, якщо ти лише звернеш на Мене увагу тоді, коли я знаходжуся в кайданах. Я воскресив тебе з мертвих і не потребую, щоб ти зробив те саме; але кажу: відвідай Мене тільки в часі хвороби Моєї.

Отже, яких пекельних мук не варті ми, якщо при таких великих благодіяннях, котрі надаються нам, і при таких незначних вимогах від нас, не виконуємо останніх? Будучи нечутливішими за камінь, ми, і це буде справедливо, підемо у вогонь, уготований дияволу і помічникам його. Скажи мені: яка нечутливість з нашого боку, коли ми, отримуючи такі великі дари і такі ж великі маючи на увазі, прив’язуємося до багатства, з яким скоро, можливо, проти волі своєї змушені будемо розлучитися?

Тоді, як інші жертвували життям і пролили кров свою, ти для небесного царства і такої великої слави не хочеш пожертвувати своїми надлишками. Яке ти заслужиш прощення, яке отримаєш виправдання, коли під час засівання поля охоче довіряєш землі все насіння, і, даючи в борг людям, нічого не шкодуєш; а тим часом такий жорстокий і нелюдяний щодо бідних, в особі котрих живиш Самого Господа?

Таким чином, знаючи, що ми отримали і що сподіваємося отримати, і те, що вимагається від нас, і роздумуючи над усім цим, не будемо прив’язуватися до речей тимчасових. Будемо поблажливі і милосердні, щоби нам не зазнати такого важкого покарання. Бо якщо ми користуємося такими великими і багатими дарами і так мало вимагається від нас; притому вимагається від нас те, з чим ми повинні розлучитися тут і проти волі нашої; тож чи не стане це причиною звинувачення нас, якщо ми так сильно прив’язані до речей тимчасових?

Усе сказане само по собі може засудити нас. Де ж надія на спасіння, коли все це об’єднається докупи? Отже, щоби не зазнати цілковитого засудження, будемо співчутливими до бідних. Дякуючи цьому ми станемо гідними благ як тут, так і там, котрих нехай сподобиться кожен з нас благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, Котрому слава і влада навіки-віків. Амінь.