Яка була б духовна втіха, яка радість, яка слава для Бога, яка користь для душ, якщо б ми на кожному зібранні бачили мури Церкви так наповненими! Тим часом, як мореплавці і керманичі роблять усе, аби переплисти море і досягнути пристані, ми хочемо безупинно носитися морем, постійно занурюючись у хвилі житейських справ, перебуваючи на площах і в судилищах, а сюди приходячи ледь один раз або двічі за цілий рік. Чи ви не знаєте, що Бог вибудував Церкви в містах, як пристані на морі, щоб ми, прибігаючи сюди від бурі житейських сум’ять, насолоджувалися найбільшою тишею?

Справді, тут не треба боятися ні бурхливого поруху хвиль, ні нападу розбійників, ні навали злодіїв, ні люті вітрів, ні розлюченості звірів; бо ця пристань вільна від усього такого; це – духовна пристань душ. І ви самі можете засвідчити істину сказаного. Якщо б хто-небудь з вас розкрив тепер свою совість, то знайшов би всередині в собі великий спокій; ні гнів не хвилює, ні похіть не запалюється, ні заздрість не висушує, ні гордість не робить пихатим, ні марнославство не гризе, але всі ці звірі приборкані, оскільки слухання Божественних Писань, ніби якесь Божественне оповіщання, проникає через слух у душу кожного і присипляє ці божевільні пристрасті.

Як же не шкодувати тих, котрі, маючи можливість набувати таку любомудрість, не часто звертаються і приходять до спільної матері всіх – Церкви? Яке міг би ти вказати мені заняття необхідніше від цього? Яке зібрання корисніше? І що перешкоджає тобі приходити сюди? Ти, звичайно, скажеш мені, що бідність буває для тебе перешкодою брати участь у цьому прекрасному зібранні; але – це не слушний привід. Тиждень має сім днів; ці сім днів Бог розділив з нами так, що Собі не взяв більше, і нам не дав менше, і навіть не розділив їх порівну, не взяв Собі трьох і не дав нам трьох, але тобі виділив шість днів, а для Себе залишив один. А ти і в цей день не хочеш нехтувати справами житейськими, але, як чинять святотатці, так і ти насмілюєшся чинити з цим днем, викрадаючи і витрачаючи його на житейські турботи, тоді як він освячений і призначений для слухання напучень.

Але що казати про цілий день? Як вчинила вдова з милостинею, так чини і ти з часом цього дня: як вона поклала дві лепти і здобула велике благовоління від Бога, так і ти вділи Богові дві години, і внесеш у дім свій придбання незліченних днів. А якщо не захочеш, то дивися, щоб ти, не бажаючи нехтувати земними надбаннями впродовж малої частини дня, не втратив трудів багатьох років. Бог вміє, якщо нехтують Ним, нищити і зібрані багатства; як Він погрожував і юдеям, коли вони не дбали про храм: “…що принесете додому, те Я розвію” (Аг. 1:9).

Якщо ти приходиш до нас один раз або двічі на рік, то, скажи мені, чого необхідного ми можемо навчити тебе: розповісти про душу, про тіло, про безсмертя, про Царство Небесне, про покарання, про геєну, про довготерпіння Боже, про прощення, про покаяння, про хрещення, про відпущення гріхів, про твар небесну і земну, про природу людську, про Ангелів, про підступність бісів, про наміри диявола, про поведінку, про догмати, про праведну віру, про нечестиві єресі? Це і набагато більше цього повинен знати християнин, і про все це давати відповідь тому, хто запитує вас. А ви не можете взнати і найменшої частини цього, збираючись сюди один раз на рік, і притому мимохідь і з нагоди свята, а не через благочестиве душевне бажання.

Прагнучи навчитися не маловажному мистецтву, а найважливішій з усіх наук, як догодити Богові і отримати небесні блага, ви думаєте, що можна зробити це мимохідь? Чи не безумство це? А що ця наука вимагає великої уваги, послухай, що говорить Христос: “…Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем” (Мф. 11:29); також Пророк: “Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас” (Пс. 33:12); і ще: “Заспокойтеся і пізнайте, що Я – Бог” (Пс. 45:11). Отже, багато треба вправлятится тому, хто хоче засвоїти для себе цю любомудрість.

Зібрання повчань