Намагатимемося приносити Богу подяку за все і мужньо зносити все, що стається з нами. Чи станемо бідними, чи захворіємо, дякуватимемо; лихословлять про нас, дякуватимемо; чи страждаємо ми, дякуватимемо. Це наближує нас до Бога; через це Бог стає боржником нашим; а коли ми благоденствуємо, тоді самі стаємо боржниками і відповідачами перед Богом; деколи ж, і часто, це слугує нашому осудженню, а це – очищенню гріхів. Біда сприяє милосердю та людинолюбству; благоденство доводить до високомудрості, ввергає в безпечність, робить гордовитими і розслабляє нас.

Тому і говорить Пророк: “Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх” (Пс. 118:71). Коли Єзекія отримував благодіяння і був вільний від лиха, тоді серце його загордилося; а коли захворів, тоді він змирився, тоді став близьким до Бога. “Коли Він умертвляв їх, – каже Писання про юдеїв, – тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його” (Пс. 78:34). Навпаки, коли “розповнішав, потовстішав”, тоді “залишив Бога” (Втор. 32:15).

Господь пізнається тоді, коли творить суд. Велике благо – журба. Шлях до неба скрутний; журба наставляє нас на цьому скрутному шляху; а той, хто не терпить журби, не може йти ним. Хто віддається журбі на цьому скрутному шляху, той і отримує втіху; а той, хто любить широту, той і не входить на нього або мучиться, ніби той, кого вбивають насильно. Послухай, як ступив на цей скрутний шлях Павло. “Приборкую, – говорить він, – i поневолюю тіло моє” (1Кор. 9:27). Він умертвляв тіло своє, щоб мати можливість ступити на цей шлях; тому він у всіх своїх стражданнях постійно дякував Богу.

Чи втратив ти майно, – це набагато вкоротило широту шляху твого. Чи втратив ти славу, – вона також була широтою. Чи зазнав ти наклепу, чи вірять тому, що обмовили тебе, але чого сам ти не визнавав за собою, – радій та веселись. “Блаженні ви, – сказав Господь, – коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи – Мене ради. Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах” (Мф. 5:11-12). Чому ти дивуєшся, коли тебе спіткає нещастя, і для чого намагаєшся звільнитися від спокус? Павло жадав звільнитися від них і часто молив Бога, але не отримав цього; бо “тричі” означає часто. Про це “тричі” говорить Він, “благав Господа… Але Господь сказав мені: “Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочі” (2 Кор. 12:8-9). Під “неміччю” тут маються на увазі нещастя. І що ж? Почувши це, він переносив їх із вдячністю і говорив: “Тому я себе почуваю добре в немочах” (10), тобто радію, знаходжу задоволення в нещастях. Отже, дякуватимемо за все – і за розраду, і за нещастя; не станемо ремствувати, не будемо невдячними.

Кажи і ти: “Нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся” (Іов 1:21). Ти не народився славетним; тож не шукай слави; ти вступив у життя, не маючи не лише багатства, але і слави, і шани. Уяви, скільки зла часто коїться від багатства; або краще послухай, що говорить Христос: “Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти” (Мф. 19:24). Бачиш, до отримання яких благ багатство служить перепоною, – і ти прагнеш збагатитися, і не радієш, коли є бідним, що знешкоджена ця перепона? Такий скрутний шлях, що веде в Царство Небесне; таке багатство безмежне й обтяжливе! Тому і сказав Господь: “…продай добро твоє”, щоб тобі ступити на цей шлях (Мф. 19:21). Для чого ти жадаєш багатства? Для того Бог і позбавив тебе його, щоб визволити тебе від рабства. Так і рідні батьки, бачачи, що син їх розбещується якою-небудь блудницею і ніякі напучення не переконують його залишити її, проганяють блудницю. Саме таке і багатство.

Тому Господь, турбуючись про нас і бажаючи звільнити нас від цього зла, позбавляє нас багатства. Тож не вважатимемо злом бідність; зло – один лише гріх. Так само і багатство само по собі не є благо; одне благо – догоджати Богу. Отже, жадатимемо бідності, шукатимемо її. Таким чином ми досягнемо неба і отримаємо небесні блага, котрих сподобимося всі ми благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, з Котрим Отцю, разом зі Святим Духом, слава, влада, честь, нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Зібрання повчань