Гріховні розташування, що лежать в основі відомого роду гріховних дій, – інакше гріховні звички, схильності і пристрасті, це є постійні бажання грішити відомим чином, так, наприклад, неуважність – постійне бажання розваг. Деякі з таких гріховних розташувань одержуються частим повторенням одних і тих же гріхів, а деякі природно розвиваються із самолюбності, що становить нашу спадкову гріховну природу. Найголовніші з них є – «похіть плотська, похіть очима і гордість житейська», – або ласолюбство, користолюбство і гордість (див.: 1Ін. 2:16).

Найголовніші пристрасті: 1) ласолюбство. Під ім’ям ласолюбства розуміється сильна схильність до надмірного вживання чуттєвих задоволень. Головні види цієї вади є: а) обжерство і пияцтво або звичка до надмірного вживання їжі та міцних напоїв; б) ласощі або пристрасть до вишуканих страв; в) похіть і усі гріхи перелюбу; г) розкіш або зайве марнотратство в їжі, одязі, домашніх прикрасах та іншому. Наскільки негожа вада ласолюбства і які від неї можуть статися згубні наслідки не лише для нашого тіла і добробуту, який вона мало-помалу розхитує, – але особливо для душі, – це, між іншим, можна бачити з євангельської притчі про багача (див.: Лк. 12:16-21). Ласолюби не можуть любити Бога (див.: 2Тим. 3:1-4), «бог їхній – черево» (Флп. 3:19);

2) користолюбство. Користолюбством називається надмірне піклування про придбання і збереження майна або багатства. Види його є: а) сріблолюбство або пристрасть до придбання грошей. Поневолена нею людина іноді доходить до смішної дитячості, – збирає гроші для того тільки, щоб милуватися їх виглядом; б) скупість – така пристрасть, через яку людина з пристрасті до багатства неохоче і занадто мало вживає свого майна навіть на необхідні потреби. Гріхи, що супроводжують користолюбство, є: брехня, обман, злодійство, грабіжництво і навіть вбивство. Понад це, користолюбство розташовує до заздрості, ненависті, жорстокосердості та інших вад: «Корінь усього лихого є сріблолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри і самі себе віддали багатьом скорботам» (1Тим. 6:10);

3) гордість є надмірно висока думка про свою гідність, сполучена з приниженням інших. Вада ця з’являється в різних видах і служить джерелом багатьох інших; бо «початок гріха – гордість» (Сир. 10:15). Головні складові її є: а) славолюбство – пристрасть зробити себе відомим у суспільстві і здобути в ньому гучну славу; б) владолюбство – прагнення підпорядкувати інших своїй владі і змусити їх наслідувати свій образ думок; в) честолюбство – надмірне бажання перевершити інших зовнішніми перевагами і отримати зовнішні знаки честі; г) марнославство – така вада людини, через яку вона високо цінує якісь свої справи і переваги, виставляє їх на вигляд, щоб інші поважали її.

Гордість, будучи сама в собі тяжким гріхом, зовсім незгодним з духом християнського упокорювання, веде до багатьох інших гріхів, як: до лицемірства, пещення, заздрості, норовистості, непокірності, самовпевненості, забуття про Бога, обуренню на Його Промисел, до відчаю та іншого. Тому «гордість ненависна і Господу і людям» (Сир. 10:7).

Гріховна пристрасть глибоко вкорінюється в серці людське і складає як би її другу природу. Воно тримає людину у своїй владі невільником, так що вона нехотя кориться їй навіть і після того, як побачить свою пагубу. Іноді людина опам’ятовується, жаліє і засмучується; але при нагоді, тягнена звичаєм, знову звертається до пристрасті (приклад – пияцтво). Тому вона є робота гріху і тління. Любов до пристрасті є внутрішнє і душевне ідолослужіння; бо служачи пристрастям шанують їх, як ідолів. Так для одних «черево є бог» (див.: Флп. 3:19); для других «користолюбство є ідолослужінням» (див.: Кол. 3:5). Тому поневолений пристрастю неодмінно є і в гріховному стані, у відпаданні від Бога і Його благодаті.

Спадщина святителя