Роблячи все для спільного блага, ми наслідуємо Христа

Христос для того приніс нам вчення згори, з небес, щоб піднести туди нашу думку, щоб ми стали, у міру сил своїх, наслідувачами свого Учителя. А як нам, скажеш, стати наслідувачами Христа? – Роблячи все для спільного блага і не шукаючи свого. Бо і “Христос, – сказано, – не Собі догоджав, але, як написано: “Лихослів’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене”” (Рим. 15:3).

Ніхто хай не шукає свого. А нехай, шукаючи свого, кожен має на увазі ближніх; що – наше, те – і їхнє. Бо ми одне тіло і члени, і частини один одного (Рим. 12:5). Тож не будемо стосовно один одного як роз’єднані. Нехай ніхто не говорить: ось той мені не друг, не родич, не сусід; у мене немає нічого спільного з ним: як мені підступити до нього? Як почати розмову? Якщо він і не родич, не друг тобі: все ж він – людина, одного з тобою єства, має одного Владику, такий самий раб, співмешканець, – бо живе в одному з тобою світі. А якщо ще й сповідує одну віру, то ось він і член твій. Бо яка дружба може спричинити таке єднання, як спорідненість віри?

Ми повинні показувати не таку близькість, не таке спілкування мати між собою, як друзі з друзями, а як члени з членами. Іншого вищого приятелювання і спілкування, ніж це, не знайде ніхто ніколи. Ти також не можеш говорити: звідки в мене близькість і зв’язок з таким-то, як не можеш сказати цього про свого брата, бо це було б смішно. “Бо всі ми одним Духом хрестилися” (1Кор. 12:13). Для чого “…бути одним тілом”? Для того, щоб не роз’єднуватися, але взаємною згодою і приязню зберігати зв’язок усього тіла.

Отже, не будемо зневажати один одного, щоб не зганьбити себе самих, бо сказано: “Бо ніхто ніколи не мав ненависти до своєї плоті, а годує і гріє її…” (Еф. 5:29). Для цього Бог дав нам один дім – світ цей, розділив все порівну: одне для всіх запалив сонце, простер одну домівку – небо, влаштував одну трапезу – землю; дав і іншу трапезу, котра набагато важливіша за цю, але також одну; обдарував усіх одним духовним способом народження; у всіх нас одна вітчизна на небесах; всі п’ємо з однієї й тієї ж чаші. Ні багатому Він не дав нічого більше і дорогоцінніше, але всім дав однаково, і як земні і плотські, так і духовні блага порівну передав.

Чому ж така нерівність у житті? Через зажерливість і зарозумілість багатих. Але, браття, нехай не буде надалі цього! Оскільки в нас є дещо спільне та необхідніше, що об’єднує нас воєдино, то не будемо розділятися через справи земні і нікчемні, – розумію багатство, бідність, плотську спорідненість, ворожнечу, дружбу. Усе це тінь, ще нікчемніша за тінь для тих, котрі з’єднуються узами вищої любові. Тож зберігатимемо ці узи нерозривними, і ніякий злий дух не буде спроможний проникнути в нас, щоб зруйнувати таку єдність.