Знаю, що багато хто скоро прийде і приступить до цієї духовної трапези. Щоби нам зробити це не на шкоду і не на осудження, а на спасіння душі нашої, я з цих пір уже попереджую і прошу всіляко очистити самих себе і потім приступати до Святих Таїнств. Ніхто нехай не говорить мені: я покритий соромом, совість моя повна гріхів, я ношу важелезний тягар. П’яти цих днів достатньо, щоби очистити безліч гріхів, якщо будеш тверезитися, молитися і чувати. Ти дивися не на те, що момент короткий, а дивися на те, що Господь людинолюбний.

Ніневітяни і за три дні відвернули від себе такий гнів Його, і ніскільки не завадила їм короткочасність, але й душевна ревність, за допомогою людинолюбства Господа, змогла зробити все. І блудниця, приступивши до Христа, за коротку мить змила з себе весь сором. І коли юдеї обурювалися, що Христос допустив її до Себе і дозволив їй таку сміливість, то їм Він закрив вуста, а її відпустив, пробачивши їй усі гріхи і прийнявши її щирість. Чому так?

Тому, що вона приступила з теплим налаштуванням, з палкою душею і з гарячою вірою, і торкнулася святих і священних ніг Його, розпустивши волосся, проливаючи з очей потоки сліз і ллючи миро. Чим вона зваблювала людей, з того влаштувала і ліки покаяння; чим збуджувала погляди хтивих, тим і виливала сльози; тим волоссям, котрим спокушала багатьох до гріха, витирала ноги Христа, тим миром, котрим уловлювала багатьох, намащувала стопи Його.

Так і ти, чим прогнівив Бога, тим самим умилостивлюй Його. Ти прогнівив Його крадіжкою грошей? Ними і умилостивлюй Його, повернувши скривдженим украдене, і ще добавивши до того свого, і скажи, подібно до Закхея: “… поверну вчетверо” за все, що я вкрав (Лк. 19:8). Ти прогнівав Його язиком і лихослів’ям, котрим образив багатьох? Язиком знову й умилостивлюй Його, засилаючи чисті молитви, благословляючи тих, що лихословлять, вихваляючи лихомовних, дякуючи тим, що завдають образ.

На це не треба багато днів і років, а потрібно тільки зволення, і все здійсниться за один день. Полиши зло, полюби чесноту, відстань від пороку, обіцяй більше не чинити так, і цього достатньо буде для твого виправдання. Я засвідчую і запевняю, що коли кожний з нас, грішників, полишивши колишні гріхи, дасть щиру обітницю Богу надалі навіть не починати їх, то Бог нічого іншого не вимагатиме для найповнішого виправдання. Бо Він людинолюбний і милостивий, і як та, котра страждає від пологів, бажає звільнитися від тягаря, так і Він бажає вилити Свою милість; але гріхи наші перешкоджають цьому.

А нині багато хто з віруючих дійшли до такого безумства й недбальства, що, будучи сповнені незліченними гріхами й аніскільки не турбуючись про себе, неуважно і як-небудь приступають у свята до цієї трапези, а того не знають, що час причащання визначається не святом і торжеством, але чистою совістю і бездоганним життям. І як людині, котра не усвідомлює за собою нічого поганого, можна приступати кожен день, так, навпаки, тому, хто поринув у гріхи і не розкаявся, небезпечно приступати і у свято. Бо те, що ми раз на рік приступали, не звільняє нас від провини, якщо ми приступимо недостойно; навпаки, саме це і слугує для більшого осуду, що ми, і один раз на рік приступаючи, не приступаємо чистими.

Тому прошу всіх вас приступати до Божественних Таїнств не просто заради свята, але, якщо ви колись бажаєте причаститися цього святого приношення, то за декілька днів наперед подбайте про те, щоб очистити себе покаянням, молитвами, милостинею і заняттям духовними речами, і не повертайтеся назад до гріхів, подібно як пес на своє блювотиння. Справді, чи не дивно – про тілесні речі так сильно піклуватися, що коли настане свято, за декілька днів вийнявши зі скринь найкращий одяг, готують його, купують взуття, роблять щедрий запас для столу, вигадують безліч усяких закупок і всіляко причепурюють себе та прикрашають; а про душу, полишену в недбальстві, нечисту, осквернену, знемагаючу від голоду і залишену невпорядкованою, аніскільки не турбуватися, – тіло вводити сюди прикрашеним, а душу залишати оголеною та потворною?

Втім тіло твоє бачить подібний до тебе раб, і не буде жодної шкоди, як би воно не було одягнене; а душу бачить Господь, і за недбальство про неї віддає на найбільше покарання. Хіба ви не знаєте, що ця трапеза повна духовного вогню, і як джерела випускають зі себе природну воду, так і вона містить у собі деякий несказанний пломінь? Тому приступай до неї не з соломою, деревом і травою (гріхами), щоби тобі не збільшити спалахування і не спалити душі, котра причащається, але з дорогоцінними каміннями, золотом і сріблом (добрими справами), щоби й речовину цю зробити більш чистою, і вийти звідси з великим прибутком.

Якщо є що-небудь погане в душі твоїй, вивергни, прожени це геть із неї. Чи ворога хто має і зазнав великих образ? Нехай такий припинить ворожнечу, нехай приборкає розпалену і роздратовану душу, щоб не було всередині ніякого хвилювання і збентеження. Через причащання ти маєш прийняти в себе Царя; а коли Цар входить у душу, тоді в ній повинна бути велика тиша, великий спокій, глибокий мир помислів. Амінь.

Зібрання повчань