Коли лихий навик чи пристрасть до користолюбства буде сильно спокушати тебе, озброй себе проти неї такою думкою: знехтувавши тимчасове задоволення, я отримаю велику нагороду. Скажи душі своїй: ти журишся через те, що я позбавляю тебе задоволення; але радій, бо цим я готую для тебе небо. Ти працюєш не для людини, але для Бога; тож потерпи трохи, і ти побачиш, наскільки великою буде від цього користь; залишайся твердою в житті сьогочасному і отримаєш несказанну свободу.

Якщо таким чином говоритимемо з душею і уявлятимемо не лише тягар чесноти, але й вінець її, то скоро відвернемо її від усякого зла. Диявол обіцяє нам задоволення тимчасове, а скорботу уготовляє нескінченну, і, незважаючи на це, переборює нас і перемагає; а Бог, навпаки, вимагає від нас праці тимчасової і обіцяє насолоду і користь вічну: чим же ми виправдаємося, якщо після такої втіхи не підемо за чеснотою? Замість усіх інших спонукань, для нас і думки про мету трудів досить, однієї тієї впевненості, що все це ми переносимо для Бога.

Якщо той, хто має царя боржником своїм, вважає себе щасливим і безпечним на все життя, то уяви, наскільки щасливим повинен бути той, хто своїми добрими справами – і малими, і великими – зробив боржником своїм людинолюбного Бога, котрий завжди живе? Отже, не кажи мені про важкість трудів і подвигів. Бог полегшив для нас подвиг чесноти не однією лише надією на майбутні блага, але й іншим способом, тобто повсякчасним Своїм сприянням і допомогою. Тобі варто лише виявити хоча б найменшу ревність, і тоді все інше настане само собою.

Бо Він для того вимагає від тебе хоча б невеликих трудів, щоби і тобі зарахована була перемога. Як цар велить синові своєму стояти в строю, пускати стріли і бути на виду для того, щоби йому приписати перемогу, а тим часом сам керує ходом битви, так і Бог чинить у війні нашій проти диявола. Він потребує від тебе лише того, щоби ти рішуче оголосив себе ворогом диявола, – і якщо ти це зробиш, то всю війну Він Сам уже закінчить. Чи запалюється в тобі гнів, чи ненаситне бажання багатства, чи з’являється інша яка-небудь болісна пристрасть – Він, як скоро побачить тебе озброєним і готовим до бою, відразу робить усе легким і ставить тебе вище цього полум’я, подібно до того, як і юнаків у печі вавилонській, котрі нічого більше не показали, окрім готовності терпіти.

Отже, щоби і нам тут загасити палаючу піч безладного побажання, а там уникнути геєни, будемо щоденно того лише жадати, про те піклуватися і турбуватися, щоби ревністю до чесноти і невпинними молитвами привернути до себе Боже благовоління. Таким чином усе те, що тепер здається нам нестерпним, буде цілком зручним, легким і жаданим. Бо доки ми захоплюємося пристрастями, доти чеснота вважаємо важкою, незручною і неприступною, а порок люб’язним і приємним. Але як скоро хоча трохи станемо уникати гріхів, то порок буде нам здаватися огидним і бридким, а чеснота легкою, зручною і люб’язною.

У цьому можуть нас переконати приклади тих, котрі виправляли життя своє. Послухай, як соромилися своїх пороків римляни, навіть і тоді, коли від них звільнились, як засвідчує Павло: “Які ж плоди ви мали тоді? Такі, яких тепер самі соромитесь…” (Рим. 6:21), а чеснота, незважаючи на зазнані труди, називає він приємною, журбу миттєвою і працю легкою, радіє в стражданнях, веселиться в скорботах і хвалиться тими ранами, котрі приймає за Христа. Отже, щоби і нам досягти цього стану, будемо щоденно влаштовувати життя своє згідно з волею Господньою і, старе забуваючи, у переднє ж сягаючи, прагнутимемо шани вишнього звання.

Зібрання повчань