«Я недостойний розв’язати ремінь взуття Його».

Одного дня під вечір, один молодий чоловік підійшов до мене в Гошівському монастирі і ми з ним розговорились про те, як правильно чинити, щоб добре виховати дітей. Я з ним поділився як це робила моя мама.

Хоч вона дуже нас дітей любила, але не розпещувала. Коли прийшла моя черга, після старших братів, пасти корови, то мама інколи говорила, щоб я окремо випасав худобу. Тоді корови спокійніше пасуться і молока більше дають. Бувало так, коли побачив хлопців з м’ячем, я забував про мамину науку і в той час, як ми грали у футбол, корови пішли по колгоспних полях чи людських городах. Я зразу усвідомлював свою провину перед мамою. І мамі вже про це сказали. Наближаючись до батьківської оселі, бачив маму, яка з прутиком вже чекала на мене. З одного боку – боявся маминих «побоїв», а з іншого – розумів, що на це заслужив. Мама била, аж поки патичок не зламався. І тоді мені так легко на душі ставало – добре, що мамі тепер легше, що виконала свою місію. І ввечері вже не стидно було подивитися мамі в очі і їсти вечерю.

Коли вже був священиком і приїжджав раз на рік додому, то дякував їй, що не жаліла для мене ременя, коли робив щось не так.

Також пригадую, коли одного разу щось зробив недобре, то мама мене покарала, а я почав кричати на всю хату, як поросятко, яке ріжуть. На це батько зайшов до хати і швидко зорієнтувався в чому річ. Зняв зі своїх штанів ремінь і мені добавив, що вже мама почала заступатися… Це була наука на все життя…

* * *

Мій молодий співрозмовник признався, що їхній син досить негарно поводить себе. Причиною є засліплена любов мами, яка все дозволяє. Коли він хоче сина «поставити на місце», вона заступається, і тому його, як батька боїться, а до мами пащекує. І вже тепер, коли малому тільки 4,5 рочки, він переживає, що ж буде дальше?

Мистецтво виховання дітей досить складне. Тут повинна бути однозгідна і правильна позиція батька і матері. В іншому випадку дитина буде роздвоєна і звичайно одного буде любити, а іншого – боятися, ненавидіти. Якщо мама заслужено похвалила і батько також нехай похвалить. Якщо мама за зло покарала, батько повинен також добавити.

Бог нас дуже любить, більше рідного батька-матері. Однак за скоєний гріх і зло, бере різку і опам’ятовує.

Це і є любов – охороняти дитину від поганих звичок і вчинків.

Може дитина це не завжди розуміє. Однак, коли в старшому віці про це роздумує, вдячна батькам, що не дозволили йти дорогою грішних пожадань.

Розважання на кожен день