Дуже часто трапляється, коли заходить розмова між людьми, то виникає суперечка, поборення іншої думки своєю, аби лиш показати себе, що я кращий і мудріший, правий, бо я начальник, ігумен, старший віком, а інший – «ніхто». Така людина не вміє вчитися черпати знання. Той є добрим вчителем, хто не боїться бути учнем. Вміє вислухати іншу сторону. Здатен проаналізувати, зробити для себе належні висновки.

* * *

Якось у храмі на Службі Божій отець-парох дав можливість дияконові-практиканту проповідувати Слово Боже. Диякон був з гумором і почав: «Якщо Господь може промовити через осла, то, сподіваюся, що і через мене Він також може дещо Вам сказати!..» Зробити себе інструментом в руках Бога, бути Його рупором – це чеснота скромності і покори. А покірним Господь допомагає, бо вони, як Марія, сідають у Його ногах і слухають Його.

* * *

Правдиво мудрий не той, хто «всі розуми поїв» чи може всіма мовами хизуватися. Мудрість – це життя в досконалій єдності з Богом, в умінні поставити себе нижче від іншого, з лагідністю прийняти погорду і упокорення. Не мудреця, не професора університету, не єпископа ставить Христос до наслідування, а малу, немічну, неграмотну дитину.

Іван Хреститель це зрозумів: «Йому належить рости, а мені умалятися».

Через змагання на першість у родині, у монастирі, на дискусії, у розмові виникають малі і великі трагедії, розколи сімей, громад і церков. Як кажуть, треба, щоб хтось був мудрішим. Будь таким ти.

Розважання на кожен день