Другий тиждень після Пасхи. Четвер (Ін. 5:24-30)
«І вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, – у воскресіння суду».
Ніщо в Бога не є забуте. Часто ми забуваємо з плином часу про наші добрі вчинки чи наші помилки. А Бог усе, до найменшого, пам’ятає. З одного боку, це радує, з іншого ж – змушує зі страхом задуматися. Тут діє Божа справедливість.
«Я гріха не маю, бо не вбив, не вкрав» – часто таке можна почути. А Христос каже, що за кожне пусте слово людина здасть рахунок судного дня. Навіть за пусте! А ще більше – за кожну брехню, за кожне лаяння, за обмову і наклеп. За день назбирається добра сотня таких слів. А за рік – 360 тисяч пустих грішних слів. І це тільки в одному грісі. А ми кажемо, що гріха не маємо.
Та є ще й інша сторона медалі. За кожне добре діло, за кожну добру думку, за кожний чистий погляд, за склянку води Господь не забуде нагородити. Ми забудемо ці дрібні справи, а Бог пам’ятає.
* * *
Приїхала одна львів’янка в справах до Кракова. Вийшла з автобуса з двома великими важкими сумками, та й дороги не знає точно, як попасти за адресою. Стала, питає. На доброго чоловіка натрапила. Пояснив, розказав та й сумки просить дозволу піднести. Дивується наша україночка. А поляк пояснює, що постановив собі в житті щодня зробити якісь добрі діла для Царства Божого, і ця любов до Бога дає йому силу і бажання і їй сьогодні допомогти. Чи не гарний приклад для нас? Робімо добро, поки день, бо прийде ніч (смерть) – і не зможемо.
