Відвідав одного разу я знайомого священика. Разом відслужили Святу Літургію, людей висповідали. Похвалився він чудовим ремонтом Божого дому. А потім у його сімейному середовищі пообідали. З того всього мені запам’ятався такий випадок з його розповіді.

* * *

Організував він паломництво своїм парафіянам до відпустового Марійського центру в Зарваницю. Звичайно там постійно багато людей і священиків. І ось на Святій Літургії, яку він співслужив з іншими священиками, під час Святого Причастя, коли всі взяли Євхаристійного Христа на руки і відмовляли молитву перед Причастям, отець дивиться, а в нього замість частички на долоні лежить маленьке живе Дитятко Ісус. Наскільки міг, помилувався ним, опісля запричастився. Я звичайно позаздрив йому цієї ласки.

* * *

Св. Франциск Салезій каже: «Коли хтось питає тебе, чому так часто приймаєш Ісуса Євхаристійного, скажи, що робиш це, щоб навчитися ще більше любити Бога, щоб очищатись від недосконалостей, щоб звільнитись від гріхів, потішитись небесним дарунком у труднощах земного життя».

Два роди людей повинні часто причащатися – досконалі, щоб ще більше освячуватись і любити Господа і недосконалі, щоб мати силу ставати кращими, досконалішими, перемагати спокуси і гріхи. Перші сильні, щоб не втрачати сили, а другі – слабкі, щоб одержати силу; хворі, щоб відзискати здоров’я і здорові, щоб не захворіти.

* * *

– Ти щодня ходиш до храму, молишся, сповідаєшся, приймаєш Святе Причастя, а маєш такий прикрий характер, часто нервуєшся, сваришся, – питали друзі одного свого приятеля.

– Ви праві, я сам себе не люблю. Я борюся із собою, хочу змінитися, надіюся на Бога. Але якби я часто не причащався, хто знає, скільки ще зла я б допустився, може, навіть вбивства, – відповів приятель.

Розважання на кожен день