Не вино лихо, але зловживання ним. А що не від вина походять згубні пороки, але від розбещеної волі, і що користь, яка походить від вина, знищує надмірність, це показує тобі Писання, коли говорить про початок уживання вина вже після Потопу, щоби ти знав, що природа людська ще раніше за вживання вина дійшла до крайнього розбещення і здійснила велику кількість гріхів, коли ще і вино не було відоме. Отже, бачачи вживання вина, не вину приписуй усе зло, але волі, розбещеній, що схилилася до нечестя. З другого боку, подумай, людино, і про те, для якого вживання стало корисним вино і затремти. За його допомогою здійснюється благодатне таїнство нашого спасіння. Не вино, а пияцтво – погана справа. Воно може притупити почуття і затьмарити розум.

Тож будемо втримуватися від пияцтва; не кажу: будемо утримуватися від вина, але: будемо утримуватися від пияцтва; не від вина походить пияцтво, – бо вино є творіння Боже, а творіння Боже не заподіює нічого поганого, – але порочна воля викликає пияцтво. Послухай, що говорить Павло: “ І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста…” (Еф. 5:18). Дивним чином і коротко висловив він увесь осуд пияцтву. Що означає: “не впивайтеся вином, від якого буває розпуста”? Розпусними ми називаємо тих молодих людей, котрі, отримавши батьківський спадок, витрачають усе відразу, не розмірковуючи, кому що дати і коли дати, але, не перебираючи, і одяг, і золото, і срібло, і все батьківське багатство розтринькують на блудниць і розпусників.

Таке пияцтво: заволодіваючи розумом п’яниць, наче розпусним юнаком, і полонивши їхній розум, воно примушує їх витрачати увесь запас думок необачно і без усякої обережності. П’яний не знає, що треба говорити і про що мовчати, але постійно відкритий рот його; немає ні замка, ні дверей на вустах його; п’яний не вміє розпоряджатися мовою своєю розсудливо, не вміє розпоряджатися багатством думок, не вміє одне приберегти, а інше витратити, але все витрачає і вивергає. Пияцтво є добровільне шаленство, розбещеність думок; пияцтво є нещастя, гідне сміху, хвороба, гідна висміювання, свавільне біснування, воно гірше за божевілля.

Чи хочеш знати, як п’яний буває гіршим за біснуватого? Біснуватого всі ми шкодуємо, а від цього відвертаємося; тому співчуваємо, а на цього гніваємося і обурюємося. Чому? Тому, що в того хвороба від нещастя, а в цього – від недбальства, у того – від злочинних намірів ворогів, а в цього – від поганого настрою думок; але терпить п’яний те ж саме, що і біснуватий; так само крутиться, так само стає несамовитим, так само падає, так само викривляє очні зіниці, так само труситься, лежачи на землі, випускає з рота піну, вивергає нечисту слину, і вуста його наповнюються нестерпним смородом.

Така людина неприємна для друзів, смішна для ворогів, зневажається слугами, огидна для жінки, нестерпна для всіх, бридкіша за всіх безсловесних. Безсловесні тварини п’ють доти, доки відчувають спрагу і обмежують бажання потребою, а цей через надмірність свою спрямовує бажання далі за потребу і стає безрозсуднішим за безсловесних. Особливо ж важко те, що ця хвороба, котра породжує стільки зол і стільки нещасть, навіть і не вважається пороком, але за столами багатіїв буває змагання в цьому безчинстві, і сильно сперечаються один з одним про те, хто більше осоромить себе, хто більше викличе сміху, хто більше послабить свої нерви, хто більше вичерпає свої сили, хто найбільше образить спільного Владику; тоді можна бачити диявольське змагання.

П’яний жалюгідніший за мертвого. Той лежить без відчуттів і не чинить ні добра, ні зла; а цей здатен робити зло і, замкнувши душу у своєму тілі, як у труні, носить змертвіле тіло. Чи бачиш, наскільки він жалюгідніший за біснуватого, наскільки нечутливіший за мертвого? Чи хочеш, я скажу ще дещо важливіше і жахливіше за все це? Людина, котра п’є, не може увійти в Царство Небесне. Хто говорить це? Павло. “Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці, ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки – Царства Божого не успадкують ” (1Кор. 6:9-10). Чи чув, в який сонм він помістив це? Разом з розпусниками, з розбещеними, з ідолопоклонниками, з перелюбниками, з огудниками, з користолюбцями, з грабіжниками.

Невже ж, скажеш, пияк і розпусник – одне й те ж? Невже пияк та ідолопоклонник – одне й те ж? Не кажи мені цього, людино; я прочитав тобі Божественні заповіді; не вимагай у мене звіту; спитай Павла, і він відповість тобі. Я не можу сказати, чи разом з ними, чи не разом з ними він зазнає покарання; але що він, подібно до ідолопоклонника, буде позбавлений Царства, це я можу стверджувати з усією силою; а якщо це безперечно, то для чого ти вимагаєш у мене звіту в тому, наскільки велика міра цього гріха? Якщо він залишиться за дверима, якщо він буде позбавлений Царства, якщо не отримає спасіння, якщо буде посланий на вічне страждання, то для чого ти показуєш мені міри, ваги і ступені гріхів? Справді, улюблені, важка і досить згубна справа – пияцтво. Ніхто, що впивається вином, не може відчувати прихильності до Божественних висловів. “І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста; а наповнюйтеся Духом” (Еф. 5:18).

Ось прекрасне сп’яніння: насичуй душу свою Духом, щоби не насичувати її пияцтвом; наперед наповни цим свій розум і свої думки, щоби не знайшла місця в них та безсоромна пристрасть. Тому Павло і не сказав: причащайтесь Духа, але: “наповнюйтеся Духом”. Доверху наповни Духом свою душу, як чашу, щоби диявол уже не міг нічого вкласти в неї, бо треба не просто причащатися Духа, але наповнюватися Духом; “Повчаючи самі себе псалмами та славословленнями і піснеспівами духовними…” (Еф. 5:19). Є в нас прекрасна чаша для сп’яніння, котра виробляє стриманість, а не розслаблення. Яка ж саме? Чаша духовна, чаша рятівна, чиста чаша крові Господньої. Вона не спричиняє пияцтва, не викликає розслаблення; бо вона не знесилює, а збуджує сили; не послаблює нерв, але напружує нерви; бо вона збуджує бадьорість; вона служить предметом благоговіння для Ангелів, предметом жаху для бісів, предметом шанування для людей, предметом любові для Владики.

Зібрання повчань