Для євреїв релігійні свята мали велике духовне значення. Центром святкування було святе місто Єрусалим з величним храмом Соломона. Не тільки місцеві євреї приходили туди, але також і євреї з далекої діаспори, по-можливості, раз на рік йшли пішки по кілька днів, а то й тижнів. Нам би їхню ревність! Празники тривали тиждень і більше. І увесь той час – у молитві і слуханні мудрих равинів.

Як ми, українці-християни, святкуємо релігійні празники? Візьмемо, наприклад, улюблене свято Різдва Христового. На перший погляд, рідко де в світі знайдете такий гарний звичай, що Різдвяні свята тривають більше, ніж місяць (від 6 січня до 15 лютого). Євреям далеко до нас. Свята вечеря, дванадцять страв, коляда, чудесні вертепи, прикрашені ялинки і багатий дідух, подарунки і вітання. Приймання гостей і відвідини рідних. Боже, яка краса!

Та це – одна сторона медалі. Статистика подає, що в Різдвяні свята українці випивають алкоголю стільки ж, що за 4-5 місяців року. Ті самі колядники (дорослі, молодь, а деколи і діти) хіба що в першій хаті ще прославляють Бога співом, на тверезу голову, а далі пішло-покотилося… У хаті – п’яна молитва, а на вулиці – погані матюки, крики, сварки та бійки. І чим ближче до ранку, ще одиниці на ногах сяк-так тримаються. Чи Богові такої «прослави» потрібно? А на ранок такий «ревний колядник» приходить додому і бідна жінка з дітьми втікає, бо біда буде… Потім він цілий день спить, бо знову чекає важка ніч. Чи така людина піде в свято до храму, чи почитає побожну книгу?

Щось подібне діється і в часі Пасхи, храмових празників, Богородичних свят. Одна Літургія в храмі – Богові. Друга Літургія в морі алкоголю – дияволу. А ми кажемо, що українці – дуже побожний народ…

Розважання на кожен день